Вік

"Словарь української мови"

Вік, -ку, м.
1) Вѣкъ, жизнь, все время жизни. Пропав мій вік молоденький. Мет.
Дай, Боже, тобі вік довгий і розум добрий.
Ном. Зо мною віку не буде: візьмуть, серце, мене люде (а не ти). Чуб. V. 261.
Раз на віку спіткнешся, та й те люде побачать. .
Доброму чоловікові продовж, Боже, віку.
Збавив я тобі віку. Стор. МПр. 22.
Вік. Вѣчно. Не вік дівувати. Шевч.
Вік вікувати. Проводить всю жизнь.
Щаслива я з тобою, Ясю, я б рада тут і вік вікувати.
Во вік віка, во віки вічні, по вік вічний, во віки. Вѣчно, всегда.
Во вік віка його будуть славити народи. К. Псал. 48.
Співатиму во віки вічні про милості Господні. К. Псал.
Чи не лучче нам із ляхами мостивими панами з упокоєм хліб сіль по вік вічний уживати. АД.
Во віки радуватись буде, хто на тебе кладе надію. К. Псал.
Дати на вік. Опредѣлить долгую жизнь.
На вік віки, на віки вічні, на віки, на всі віки. Навѣки, навсегда.
І заснути на віквіки. Шевч. 225.
А путь ледача нечестивих на віки вічні погибає. К. Псал.
Тепер же я сиротою на віки застала. Мет.
Чужий, на всі віки чужий. МВ. (О. 1862. І. 79).
До віку, до смерти віку. До смерти, до конца жизни; всегда?
Йому три дні до віку зісталось. Борз. у.
Гуляла б у батька, гуляла б до віку дівчиною молодою. Мет. 79.
Будеш у мене до смерти віку хлібсіль уживати. Дума.
До віку не. Никогда.
Не сподівайтесь, мати, сина з походу вже до віку. Макс.
Покіль віку. Всю жизнь.
Поможи, Боже, чоловіку, щоб так орав покіль віку. Мет. 57.
2) Лѣта. Віком молода. МВ. (О. 1862. I. 76). І мати служила молодого віку. Мир. Пов. II. 44.
3) Вѣкъ, столѣтіе.
4) — чоловічий. Раст. Hemerocallis fulva L. ЗЮЗО. І. 124. Ум. Вічок. Та й вічок довгий, пробуток добрий. Kolb. І. 103.

Словник української мови: в 11 томах

Вік у, чол.

1. Тривалість життя людини, тварини, рослини.
Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити (Іван Котляревський, I, 1952, 225);
Минула половина її літ, а вже здавалось, що Нимидора доживає свій вік (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 244);
// Період, ступінь у рості, розвитку людини; літа. Судді тебе й закони запятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий (Іван Франко, XIII, 1954, 406);
На задніх лавах було тихо. Там сиділи поважні віком (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 226);
// Відрізок життя людини від зрілого періоду до смерті.
Вибирай жінку на цілий вік (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 116).
♦ Від роду (зроду)-віку.
Вік вікувати (звікувати): а) (з ким) жити до смерті з кимсь; б) (ким) бути кимсь до старості.
Робота в мене — тихішої не знайдеш: бакенщиком вік звікував (Олесь Донченко, VI, 1957, 386);

Віку доживати (дожити) — жити останній відрізок життя (звичайно про стару людину).
— Дай нам спокійно віку дожити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 63);

До віку — усе життя, до кінця життя.
Невже мені отак до віку каратись? (Панас Мирний, V, 1955, 239);

На віку — протягом життя.
[Ряженко:] На віку, як на довгій ниві, — чого з козаком не буває... (Іван Микитенко, I, 1957, 305);

На схилі віку див. схил;
Укорочувати (вкоротити) віку.
У розцвіті віку.

2. Те саме, що сторіччя.
Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (Нечуй-Левицький, III, 195)
Уперед до звершення замірів, Що поклав дев'ятнадцятий вік (Павло Грабовський, I, 1959, 394).

3. з означ. Період часу, який виділяється за певними ознаками; епоха.
Час широкого розповсюдження знарядь праці з міді і бронзи називається в науці бронзовим віком (Історія УРСР, I, 1953, 21);
Ми вступили в атомний вік, коли атомна енергія використовується в дедалі ширших масштабах (Наука і життя, 5, 1959, 56);
Середні віки;
// Відрізок часу, який відповідає геологічному ярусові Землі.
До останнього часу в породах Криворізької серії.. не було знайдено палеонтологічних решток, за допомогою яких можна було б визначити геологічний вік порід (Вісник АН УРСР, 1, 1957, 56).

4. розм. Надзвичайно довгий час; вічність.
Сьогоднішній вечір їй віком здався (Панас Мирний, III, 1954, 78);
Він нас учив найглибше поважати Святиню роботящої руки, — І увійшов наш Янка [Купала] у віки, Як образ Білорусії крилатий (Максим Рильський, II, 1960, 307);
Два роки всього прожив Гордій з мачухою, здавалося ж — віки (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 16). ♦ На віки [вічні] — назавжди.
Поминай мене, не удавайся у тугу... прощай на віки вічні!.. (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 78).

5. у знач. присл. Надзвичайно довго; завжди.
Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне (Тарас Шевченко, I, 1951, 245);
І в степах буде вік зеленіти На добро трудова магістраль (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 90).

Ілюстрації