Свистати

Свистати, -щу, -щеш, гл. = Свистіти.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Академічний тлумачний словникКурсивний текст

СВИСТАТИ, свищу, свищеш, недок.

1. неперех. Те саме, що свистіти 1—4. Опришок біг із лісу й свистав (Гнат Хоткевич, II, 1966, 142); Інспектор безперестану і безрезультатно свистав у поліцейський свисток (Юрій Смолич, II, 1958, 81); Під гнівні ворожі покрики ясенівців, під їх погрози почав тікати опришок Марусяк.., а йому услід свистали, тюкали (Гнат Хоткевич, II, 1966, 200); Під оборогом хропів дяк Антін та свистав затабаченим носом (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 71); Пташки співали і свистали усюди по гаю так голосно да гарно, що все кругом неначе усміхалось (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 49); Вузенькі вулички роїлися робітничим людом, по кошарах фурчали млинки, парові машини свистали (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 24); Кулі свистали над головами втікачів, але Іванові було не до куль (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 351); Над їхніми головами свище батіг, і вони розбігаються, як сполохані горобчики (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 69); Закотився місяць в хмари, Свище буря по горах (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 39); Навколо вітер свище, і в небі хмари злі... (Володимир Сосюра, Вірші, 1954, 51); [Мати:] Давай серпа, як кажуть! .. (Вириває серпа Мавці з рук і дає Килині, тая кидається на жито і жне, як вогнем палить, аж солома свище під серпом) (Леся Українка, III, 1952, 235).

2. перех. Те саме, що свистіти 5. Богиня з радіщ [радощів] танцювала, А Зевс метелицю свистав (Іван Котляревський, I, 1952, 292); Попробував [Євгеній] навіть тихенько свистати якусь арію (Іван Франко, VII, 1951, 237). ♦ Вітер свище у кишенях див. вітер.

3. неперех. Свистом кликати, запрошувати. Кличе віла і гукає, й свище, — по долинах люди кажуть: «буря!» (Леся Українка, I, 1951, 389); Як побільшають індичата,.. то вона почне на їх гукати, свистати (Панас Мирний, IV, 1955, 294).

Свистати всіх нагору, мор. — команда, за якою весь екіпаж судна збирається на верхній палубі для роботи, бою.

4. неперех., розм. Бити, текти сильним струменем (про рідину). Камінь під ногами ще перед хвилею був сухий, а тепер свище через нього вода (Гнат Хоткевич, II, 1966, 323).

Ілюстрації