Кукобити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:34, 7 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Куко́бити, -блю, -биш, гл. 1) Устраивать, заботливо собирать въ одно мѣсто. 2) — кого́. Заботиться о комъ, объ его одеждѣ, пищѣ, удобствахъ. Зовсім знемігся на силах; не мав снаги й себе самого кукобитиГ. Барв. 247.