Шугонути

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:03, 1 грудня 2019; Orshuhai.fpmv19 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Шугонути, -ну, -неш, гл. Съ силой полетѣть, броситься, упасть. Наливайко шугонув у Цісарщину. К. ЦН. 222. За мною шугонуло й товариство. К. ЦН. 165.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ШУГОНУ́ТИ [1], ну, неш, док., однокр. Підсил. до шугнути. Льотчик помітив шлюпку. Він шугонув над нею, кинувши зловісну тінь, і розвернувся в морі (Василь Кучер, Голод, 1961, 256); Один снаряд, шугонувши крізь купол, розірвався в пишній приймальній залі (Олесь Гончар, III, 1959, 293); Блискавка пробігла стовбуром і шугонула в землю (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 23); Її думи далекі від неї. Мов ластівки-прудкокрильці — то шугонуть на схід сонця, .. то впадуть біля дніпрових круч (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 160); Два винищувачі круто шугонули вниз і з ревищем пронеслись над вокзалом (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 201); Шугонула вона [стріла] вище лісів дрімучих, вище гір, перетинає хмари перисті, зникає з очей (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 6); Правління колгоспу забуло полагодити греблю, вода навесні прорвала її, — і ставка в Рибному як не було. Шугонула вода кудись униз (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 72); Яким підвів гвинтівку і Махтей одразу шугонув за кущ (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 151); Вискочивши з погрібника, він шугонув поза хлівом у сусідський вишняк (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 188); В надії на те, що ведмідь далі гнатися не буде, Гриць шугонув у відкритий люк і по крутому залізному трапові скотився в кубрик (Дмитро Ткач, Гриць.., 1955, 9); Тихо брязнув цепок на засуві, потім англійський замок, і на Павла повіяло свіжим прохолодним вітром, що ввірвався до кімнати, шугонувши знову надвір через відкриту кватирку (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 46); Вітер птицею шугонув на рухливе покриття землянки, струсонув з соломи кілька співучих, з крихтами льоду краплин (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 28); Сивим клуб'ям перекотився мороз, шугонув під лави (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 508); Виходить, завдання виконано! Гаряча хвиля шугонула в голову, залила обличчя (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 151); Вихопивши з рук наймита ліхтар, він першим шугонув у крижану воду, а слідом за ним, не сміючи ослухатись батьківського наказу, пішов і Прохор (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 66); — Я по хмиз зібралася на світанні... у ліс через Рось... Шугонула по шию в проталину, — ледве жива видряпалась... (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 122); // безос. Шугонуло зненацька з-за спини в трубу, засвистіло чорно — закружляли Лук'янові асигнації уже десь у повітрі над Каховкою... Лови! (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 37).

Ілюстрації

Ребенок-боится-700x452.jpeg

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=xwcbj6TIdfc

Див. також

Синоніми до слова Шугонути [2]

ВІ́ЯТИ (про повітря - рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ[ПОТЯ́ГУВАТИ], ВІ́ЯТИСЯрідше,ТХНУ́ТИрідше,ПРОДИХА́ТИрозм.;СТУДИ́ТИ (про холодний вітер); РВА́ТИ, БУРХА́ТИ, ШУГА́ТИ, ШИБА́ТИрозм. (сильно поривчасто). - Док.: війну́ти, повійну́ти, повіну́ти, пові́яти, поду́ти, ду́нути, поду́нути, подихну́ти, дихну́ти, прові́яти, проду́ти, дмухну́ти, заві́яти, заду́ти, потягну́ти, потягти́, рвону́ти, шугну́ти, шугону́ти, шибну́ти, шибону́ти. Вітер віє і стогне, квилить (Б. Грінченко); Легенький вітерець повівав, неначе подихував од заходу і шелестів листком (І. Нечуй-Левицький); Дме сильний, але теплий вітер (М. Коцюбинський); Падав дрібний сніжок, подував різкий вітер (А. Хижняк); Подув холодний вітер, почалися заморозки (Д. Бедзик); Теплий вітер дихав з-за Дніпра (М. Чабанівський); А там коло дверей так хороше: вітерок легенький провівав (Панас Мирний); Світило сонце, помалу продував запашний степовий вітрець (С. Васильченко); Сей-то вітер.. як дмухнув, так де і хмари подівалися (Г. Квітка-Основ’яненко); Холодний вітер тяг з півночі (Г. Коцюба); З Дніпра потягнув вітрець (Марко Вовчок); Хіба тобі [вітре] немає простору віятися попід небосклоном (Панас Мирний); На його притомлені нерви неначе тхнув свіжий, холодненький вітер (І. Нечуй-Левицький); Вітерець устиг обтрусити росу з віт, приємно продихав крізь дерева (І. Ле); Студив холодний морський вітер (І. Микитенко); Насилу на ґаночок вибралась [дівчина], так рвав вітер (А. Головко); Вітри в очеретах бурхали І Псьол стогнав і клекотав (Л. Боровиковський); Через кілька хвилин весела ватага рушила на гору. Без будь-яких перепон шугав тут вітер (А. Шиян).

Джерела та література

1. Словник Української мови Академічний тлумачний словник [3]

2. Всесвітній словник української мови [4]

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]