Окоренок

Окоре́нок, окорінок, -нка, м. Часть древеснаго ствола отъ корня до вѣтвей. Ном. № 7149. Ми відрубали три окоренки від того хворосту, і вони прийшлись як раз до пеньків у лісі. Новомоск.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Окоренок [1], нка, чол.

1. Частина стовбура від кореня до гілок. Хлопці добралися і до рябини. Стали перепочити, узявшись за окоренок руками (Панас Мирний, I, 1954, 251); * У порівняннях. Ярослав, простодушний, міцний, як березовий окоренок, трохи загайний у рухах, сміявся на повен свій жовтозубий і губатий рот (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 175); // Нижня частина дерева, що прилягає до кореня. Усе широке подвір'я суспіль було заставлене не столами, а дошками, покладеними на пеньках та окоренках (Нечуй-Левицький, III, 1956, 7); Прямо від окоренка берези відхилився товстенний-претовстенний боровик (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 50).

2. Нижній товщий кінець чого-небудь, зробленого з дерева. Смолярчук.. повертає.. ціпка окоренком — розмахнувся на всю руку — хотів ударити Василя по очах (Григорій Косинка, Новели, 1962, 186).

3. Використовувався у возах. а саме

3.1Підто́ка [2] (часто в множині — підтоки) — поздовжній брус, що з'єднував насади. Підтока мала вигляд масивної вилки: окоренок її кріпився на передньому насаді і простромлявся шворнем, кінці розвилини — в отворах заднього насаду. Підтоки є аналогом рами автомобіля.

3.2 Сниці — [3]парна деталь, що складається з двох брусків, закріплених на передньому насаді. Між сницями рухомо укріпляється окоренок дишля. У своїй передній частині сниці з'єднуються між собою скобою, згори якої прикріплений шворінь («півняк», «кочеток») для стельваги.

Ілюстрації

Медіа Див. також Джерела та література Зовнішні посилання [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{Факультет права і міжнародних відносин}}}]]