Нягай

Няга́й, нар. = Нехай. Гол. III. 261.

Сучасні словники

1. Уживається для утворення аналітичної форми наказового способу 3 ос. дієслова, що виражає: а) наказ, спонукання. — Іди до батьків, кланяйся їм та скажи, нехай йдуть до мене жити (Нечуй-Левицький, III, 1950, 303); — Бригадою нехай командує Сашко... Слухайте Миколу Щорса (Олександр Довженко, I, 1958, 209); — Ну, братця, над мертвим стояти ніколи. Нехай, лишень, візьмуть котрі, однесуть тіло додому (Андрій Головко, II, 1957, 346); — Я піду в економію працювати. Не велике щастя покину у вас, нех воно горить! (Михайло Стельмах, I, 1962, 109); б) дозвіл, згоду, припущення. — Не пущу ж я тебе, голубчику мій милий, соколе мій ясний!.. Нехай і мене беруть із тобою... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 142); — Кажуть, в місті холера, — сказав Буренкін. — Нехай собі говорять! — машинально відповів Мічурін (Олександр Довженко, I, 1958, 433); в) побажання, заклик. — Як помер наш батько, — нехай йому земля пером! — оставив нам дев'ять пар волів (Марко Вовчок, I, 1955, 37); В квітках всі улиці кричать: нехай, нехай живе свобода! (Павло Тичина, I, 1957, 71).

2. Уживається при вираженні згоди з чим-небудь; близьке за знач. до так і бути, добре, гаразд. — Дай тілько Туркові моєму Хоть трохи на світі пожить, Щоб міг він з батьком повидаться І перед смертю попрощаться, Нехай, — не буду більш просить (Іван Котляревський, I, 1952, 262); Ремінь сильно в'їдався з руку, і рука боліла. Але Маруся не хотіла навіть поворухнутися. Нехай... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 270); Ми — діти одного села й заводу, хоч різні вдачею. Нехай і так (Володимир Сосюра, II, 1958, 325).

3. Уживається при вираженні якого-небудь побажання, готовності, прагнення до чогось. — А ну, нехай і я почую. Яку там пісню ти [Соловей] вдереш — Веселую чи жалібну якую (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 105); Нехай я у серці святе погашу, Нехай упаду в беззмістовній борні я, — Та слово останнє, що я напишу: Марія (Максим Рильський, I, 1960, 133).

4. Уживається при вираженні допустового припущення; близьке за значенням до хоч би, навіть, хоч і. Нехай те вже давно минуло, а серце любить, поки не заснуло те світло, що живе і без зорі (Леся Українка, I, 1951, 201); Мрії про вольність — нехай і не виразні — були тим повітрям, яким дихав Пушкін-ліцеїст (Максим Рильський, III, 1956, 172); Про Кульбашного йшов в частинах поголос, ніби йому нехай над головою бомби рвуться, а доголитися він мусить неодмінно (Натан Рибак, Час, 1960, 49).

5. Уживається для вираження допустового припущення при протиставленні. Він не може жити з нелюбою! Нехай роблять з ним що хотять, нехай його судять, як знають, а він не пустить її до хати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 31); — Нехай звірі розшарпають моє тіло, а я все-таки втечу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 193); Нехай гримлять кайдани, але встають бійці уже нові, ідуть на штурм (Володимир Сосюра, I, 1957, 478).

6. Уживається для поєднання підрядного речення мети з головним. Заграй мені, дуднику, На дуду, Нехай своє лишенько Забуду (Тарас Шевченко, II, 1963, 165); — Скажи ж мені, нехай і я почую, — Зозуля каже, — що і як, Про що міркує неборак? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 59).

Ілюстрації

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=F6J2AFV6UP8