Пічкур

Пічку́р, -ра, м. 1) Истопникъ. (Черк. у.), кочегаръ. НВолын. у. 2) Любящій лежать на печи. Левиц. Пов. 189. 3) Рыба бычекъ, Gobio. Мнж. 189. Ум. Пічкуре́ць. Ой пійду я на річку, на річку да піймаю два линця, а третього пічкурця. Нп.

Сучасні словники

Словник української мови (1970—1980)

ПІЧКУ́Р 1, а, чол. Дрібна річкова риба родини коропових. Не річка — струмок тече з яру, і пічкурі в струмку водяться (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 43); У ставах.. є чимало смітної риби — карася, пічкура, в'юна (Колгоспник України, 2, 1961, 28).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 552.Коментарі.

ПІЧКУ́Р 2, а, чол.

1. розм. Той, хто любить лежати на печі. Радюк любив сусід таких, як сам: веселих і говорючих, і Страх як не любив пічкурів і мовчунів! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 443); // Те саме, що ледар. Справжні мрійники, як і наш Кобзар, найроботящі люди. Вони не можуть терпіти розслабленої уяви сучасних пічкурів (Радянська Україна, 9.III 1964, 2).

2. діал. Опалювач, грубник. — Перш було чорти і на дривітні колоддя колють, чорти і пічкурами, чорти і за смолою (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 243).

Українсько-російський словник)

ПІЧКУР I разг. лежебока

II ихт. пескарь

Словник синонімів української мови

пічкур

I (дрібна річкова риба), коблик.

II див. домувальник, ледар

Ілюстрації

x140px

x140px

x140px

x140px

Джерела та література

• Коли піймали кілька піскарів, карасів і навіть дві щучки, Вадим крикнув: - Ану, Танюшо, забирай рибу! (Бойч., Молодість, 1949, 207).

• У ставах.. є чимало смітної риби — карася, пічкура, в'юна (Колгоспник України, 2, 1961, 28).

• Не річка — струмок тече з яру, і пічкурі в струмку водяться (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 43).