Чорнобил
Зміст
Словник Грінченка
Чорнобил, -лу и чорнобиль, -лю, м. Раст. Artemisia vulgaris Е. ЗЮЗО. І. 112. Мил. М. 58. Ліг під чорнобилем спати. Грин. II. 122.
Сучасні словники
1. «... І димить чорнобиль, За ким запалає... І «Вічную пам’ять» Божий птах співає...» (Степан Руданський: «Над могилою» 25 серпня 1857 р.) Серед народних назв рослини є такі: віниччя біле, чорнобіль, білник, нехвороща, чорнобиль та багато інших. На перший погляд суперечливі, насправді назви передають особливості зовнішнього виду цього багаторічника, у якого стебло фіолетового чи бурого відтінку,заввишки до 100-150 см, листки зверху темно-зелені, а зісподу – світлі, отож чорнобиль – чорно-біле зілля, чорна билина. Квіткові кошики численні, дрібні, від жовтих до червонясто-коричневих, зібрані у довгі й густі волоті. Росте полин звичайний серед чагарників, у ярах, по берегах річок, у садах і городах, на засмічених місцях, пустищах по всій Україні. Латинська назва рослини Artemisia vulgaris L., вона містить ефірну олію, через що рослина має бальзамічний запах, слизисті та смолисті речовини, інулін, сліди алкалоїдів, дубильні речовини, а в зелених листках і молодих стеблах – провітамін А (до 12 мг %), вітаміни В1, В2, С(до 175 мг %). Ця рослина споконвіку відома людям як харчова та лікарська. Молоде листя використовують для приготування салатів, борщу, а висушені листки і бутони використовують як приправи до м’ясних страв, маринадів тощо . Про цілющі властивості полину звичайного знали древні лікарі – Гіппократ, Пліній, Діоскорид. Найширше листя і корені використовувалися при різних жіночих захворюваннях, зокрема для стимуляції пологів. Чорнобильник має заспокійливі властивості, він застосовувався при захворюваннях, що супроводжуються збудженням, у тому числі при епілепсії. Сушать траву у затінку, а корені підвішеними, потім сировину подрібнюють на порошок і зберігають без доступу світла. Трава полину звичайного входить до складу збору за прописом Здренка, а також до зборів, що застосовуються в гінекології. Використовують чорнобильник у медицині країн Західної Європи, в гомеопатії, традиційній китайській медицині, зокрема при голкотерапії та для наповнення сигарет, що використовуються для точкового припалювання.
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Про лікувальні властивості полину гіркого згадував Гіппократ у своїх працях. Більш розгорнуту характеристику надав Авіценна у «Каноні лікарської науки».
У середньовічному трактаті Одо з Мена відзначається здатність полину зміцнювати шлунок, полегшувати місячні, знімати біль у шлунку та проганяти глистів.
П. Седір у «Ботанічному словнику» рекомендує пити настій полину гіркого при лихоманці, запаленні печінки та селезінки, при слабкому травленні та глистах. Він же пропонує робити ванночки для ніг, щоб зняти втому.
У XIX–XX столітті спиртову настоянку полину гіркого застосовували при багатьох захворюваннях. Вона отримала назву «абсент» завдяки високому вмісту в полину сесквітерпенового актону абсинтіну. Полин гіркий додають в елітні вермути, щоб поліпшити або викликати апетит, прискорити перетравлювання їжі.
Іноземні словники
Ілюстрації
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:|x140px]]
Медіа
Джерела та література
- Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров'я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл.
- Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
