Бахмат

Бахмат, -та, м. Верховой конь (боевой?) К. Бай. 20. Сідайте на свої бахмати довгогриві і їдьте назирцем за Магометом. К. МХ. 23.

Сучасні словники

Словник української мови (1970—1980)

БАХМА́Т, а, чол., діал. Бойовий верховий кінь. В голові загону на сильних бахматах, черкаючись стременами, їхало троє в однакових чорних киреях і в однакових високих шапках (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 209); Важко дихав його.. кінь-бахмат (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 6).

Ілюстрації