Кожушина

Кожуши́на, -ни, ж. Тулупъ болѣе легкій. Вас. 154. Ой загину, дівчино, загину, викинь мені вікном кожушину. Чуб. 5. 57. То ви, діду Панасе, вмієте й кравцювати?.. Пошиєте ж мені кожушину, як прийде зіма. Левиц. І. 101.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

КОЖУШИ́НА, и, жін. 1. Не покритий тканиною кожушок (у 1 знач.). — Та як його без кожушини по такому холоду на роботу бігати! (Панас Мирний, IV, 1955, 297); Я морозу не боюсь! — В кожушину одягнусь (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 28);

// зневажл. Ношений, поганенький кожух або кожушок. По смітнику [довелось] Ходити, нудити, Поки пугач над стріхою В вікно не завиє, А наймичка холодного Трупу не накриє Кожушиною старою (Тарас Шевченко, II, 1953, 175); Люди минають хлопчину, ..Латану скрізь кожушину Вітер, як ніж, пробива (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 59).

2. Вичинена овеча шкура, а також шматки старого кожуха. Терентій.. іде до дверей і зупиняється біля порога, ворушачи перед собою великими, з кожушини рукавицями (Михайло Стельмах, I, 1962, 178); Узутий був [чоловік] у великі розтоптані валянці, обшиті рудою кожушиною (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 92).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 208.