Веремій

Веремій, -мія, м., веремія, -мії, ж. 1) Кутерма, суматоха, смятеніе. Всі веремію підняли. Котл. Ен. ІІІ. 8. Не краще було й товаришам Гонти: і їх четвертували но городах і містечках, і їх голови, руки і ноги розвішували по перехрестях. Попався у сю веремію і наш дідуган Тарасович. Стор. І. 252. Пастухи в ту ніч, як народився Христос, вздріли й велику веремію на небі. Старод. у. Крутити веремія, веремію. Дѣлать быстрыя нападенія, атаки, нападать то здѣсь, то тамъ. Потебн. ІІІ. 67. К. ЧР. 423 Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. К. ЧР. 13. Крутять в полі веремія делібаші кіньми. К. МБ. XI. 142. Як зачав він веремія крутити: то шарпне, то сіпне, то кусне мене, аж гірко мені стало. Канев. у. Крутити мізком веремію. Измышлять, задумывать хитрости. Потебен. ІІІ. 67. Я вже трохи й догадуюсь, яку він крутить мізком веремію. Шереперя, купала на Йвана. 22. Сказати веремію. Сказать нѣчто. Сказав би веремію, та здумав, що говію. Ном. № 3583.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Зовнішні посилання

. Сильний крик, галас з метушнею, безладним рухом. Всі веремію підняли (Іван Котляревський, I, 1952, 54); [Степан:] Та що оце ти.. влізла в чуже подвір'я, здіймаєш веремію, та ще й силуєш мовчати? (Марко Кропивницький, II, 1958, 61); Оленку мало не повалили з ніг.. Коли б не Павло, то, здається, й повік не вибралась з тієї тісноти і веремії (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 475).

2. Вир, вихор, коловорот. Зоїна постать поступово тане у веремії світлих сніжинок (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 110); // перен. Складні обставини з швидким розвитком подій. Попався у сю веремію [розправу над гайдамаками] і наш дідуган Тарасович, та якось викрутивсь (Олекса Стороженко, I, 1957, 164); [Всі:] Де не взявся сірий вовк — От так веремія! Теслярівна ковалю Кинулась на шию (Іван Кочерга, I, 1956, 525). ♦ Завдати веремії — викликати замішання, зчинити колотнечу. Тут шаблею шукать, а не судами прав Належить. Ножиком завдам їм веремії (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 183); Закрутити (зняти і т. ін.) веремію — зчинити галас, крик, колотнечу. — Учепився він: дайте та дайте [жому].. Не дай.. Таку веремію закрутить, що хоч з хати тікай... (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 122); Крутити веремію — кричати, галасувати, здіймати колотнечу. Ой ти крутиш веремію, а я б сказав, та говію (Номис, 1864, № 3583); Сагайдакові що?.. Йому шаляй-валяй, крути веремію, — хіба він за щось відповідає? (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 245).