Вервечка
Вервечка, -ки, ж. 1) Веревочка, на которой привѣшена люлька, колыбель (всѣхъ вервечок четыре). К. С. 1893. VII. 80. Шовковії вервечки, колисочка швабська, дитиночка панська. Нет. 4. 2) Рядъ, толпа людей, животныхъ. А он Грицько малу вервечки за собою веде. Мир. Пов. І. 129. Вервечка курей. Мнж. 177. 'Академічний тлумачний словник''
ВЕРВЕ́ЧКА, рідко ВІРВЕ́ЧКА, и, ж.
1. Один з чотирьох мотузочків, на яких підвішена колиска. Учу й прясти, чепурною хазяйкою бути. У колисці мала дитина, — вона в мене знає, як заколихати злегка, за вервечки (Барв., Опов.., 1902, 435); Скрипить на вервечках колиска, І вітер по шибці шкребе (Мал., II, 1956, 126); Біля лежанки, на вузлуватих вірвечках, висить колиска (М. Ол., Леся, 1960, 49); // рідко. Мотузок. Погуляв, як собака на вервечці (Номис, 1864, № 12491).
2. перен. Ряд, валка кого-небудь, низка чого-небудь. І не сам гуляє Василь, а назбирає коло себе цілу вервечку таких, як і сам, школярів і пішли (Мирний, IV, 1955, 78); На станційку влетів чорний задимлений паровоз, тягнучи за собою вервечку опецькуватих цистерн (Загреб., Європа 45, 1959, 257).
Ілюстрації
|
|
|
|
