Лап!
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:17, 28 листопада 2019; Bkkaratzas.fpmv19 (обговорення • внесок)
Лап! меж. Хвать. Пан лип за кешеню, аж і хустки нема. Рудч. Ск. II. 193. А ззаду молдаван лап Антося за комір. Св. Л. 140.
Зміст
Сучасні словники
ЛАП, виг., розм. Уживається як присудок за знач. лапати. — А де ж твій картуз? Лап він за голову, — нема картуза (Борис Грінченко, I, 1963, 448); Швиденько загнала [дівчина] скот у загороду та до хустки мерщій. Лап, — вогкенька ще. Ну, та нічого, і на голові висохне (Андрій Головко, I, 1957, 106).