Світок

Світо́к, -тка, м. Ум. отъ світ.

Сучасні словники

СВІ́ТО́К, світку і розм. світка, чол. Пестл. до світ.Світку [мій]: а) пестливе звертання до кого-небудь; б) уживається для вираження подиву. Намиста несуть до Ксені, світку! Молодий голубить, як лебідку (Андрій Малишко, I, 1956, 391).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 96. Свиток - довгий лист писального матеріалу (папірусу, пергаменту або паперу), змотувати для зберігання в рулон, на такому листі писали поперек його довжини.

Ілюстрації