Питлювати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Питлювати, -люю, -єш, гл. Молоть крупичатую муку. Хто хоче питлювати, мусить зачекати. Ном. № 5596.

Сучасні словники

Словник української мови в 11 томах

ПИТЛЮВАТИ, юю, юєш, недок. Молоти і просівати борошно особливого, дрібного помолу. Приїхала попадя до млина питлювати (Україна.., І, 1960, 120); * Образно. - Ти питлюєш язиком, як у млині... (Стеф., І, 1949, 212).

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун"

ПИТЛЮВАТИ,ю́ю, -ю́єш, недок. Молоти і просівати борошно особливого, дрібного помолу.

Ілюстрації

Mueller-e1481198366347.jpg 620x414 1 c4fb920b1a6b6fe54ab24cf10249fc22@800x534 0x59f91261 601887431381417618.jpeg Müller Marzahn.jpg 5dbed26b2cd878911b9a2c23eb4c929738c58e63.jpg

Медіа


Мистецтво

А як будеш питлювати, треба, серце, ночувати... (сл. Катерина Стрельникова)

Пісня на два голоси: чоловчій, жіночій за фольклорними мотивами.

Ж: - Гой, насиплю міх пшениці ще й мішечок жита. Гой, намажу салом спиці ще й коню копита.

               Підмалюю чорні очка,
               обмаю гнуздечку,
               та й поїду до млиночка
               пізно понад вечір.

На гребельці у млиночку молодий мірошник: звав молоти проти ночі ще й казав - без грошей.

               Він не ледар – гожий легінь,
               у плечах широкий.
               Меле-меле, та й на мене
               накидає оком.

Гой, тверде моє зеренце, - на цілині зросле. А твої кльоца куценькі, ще й мала отоса.

         Ч: - Ой, чимало терло-драло
               та й не спитлювало…
               Безпремінно треба, кралю,
               щоб заночувала.

В крупорушці дві подушки разом постелю я: виціловуй, моє душко, - ніхто не почує.

         Ж: - Під убором маю жорно -
               нівроку кругленьке,
               я - слабенька на утори:
               совай помаленьку.

Та й комизом ще й капризом жорна переверну: чи молотимеш ти знизу так кріпко, як зверху?

         Ч: - Міх вовняний підбійчаний
               роз’язати мудро,
               вдвійку лущили качання
               з півночі до утра.

Ж: - Там мірчук підхожий можний, ще й вальці завзяті: вже твої сіва порожні, мій пухтір – напхатий.

               Прошивай же увостаннє,
               щоб не розтрусилось,
               засилай сватів ізрання
               коли полюбилась.


Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання