Питлювати
Питлювати, -люю, -єш, гл. Молоть крупичатую муку. Хто хоче питлювати, мусить зачекати. Ном. № 5596.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови в 11 томах
ПИТЛЮВАТИ, юю, юєш, недок. Молоти і просівати борошно особливого, дрібного помолу. Приїхала попадя до млина питлювати (Україна.., І, 1960, 120); * Образно. - Ти питлюєш язиком, як у млині... (Стеф., І, 1949, 212).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун"
ПИТЛЮВАТИ,ю́ю, -ю́єш, недок. Молоти і просівати борошно особливого, дрібного помолу.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Мистецтво
А як будеш питлювати, треба, серце, ночувати... (сл. Катерина Стрельникова)
Пісня на два голоси: чоловчій, жіночій за фольклорними мотивами.
Ж: - Гой, насиплю міх пшениці ще й мішечок жита. Гой, намажу салом спиці ще й коню копита.
Підмалюю чорні очка,
обмаю гнуздечку,
та й поїду до млиночка
пізно понад вечір.
На гребельці у млиночку молодий мірошник: звав молоти проти ночі ще й казав - без грошей.
Він не ледар – гожий легінь,
у плечах широкий.
Меле-меле, та й на мене
накидає оком.
Гой, тверде моє зеренце, - на цілині зросле. А твої кльоца куценькі, ще й мала отоса.
Ч: - Ой, чимало терло-драло
та й не спитлювало…
Безпремінно треба, кралю,
щоб заночувала.
В крупорушці дві подушки разом постелю я: виціловуй, моє душко, - ніхто не почує.
Ж: - Під убором маю жорно -
нівроку кругленьке,
я - слабенька на утори:
совай помаленьку.
Та й комизом ще й капризом жорна переверну: чи молотимеш ти знизу так кріпко, як зверху?
Ч: - Міх вовняний підбійчаний
роз’язати мудро,
вдвійку лущили качання
з півночі до утра.
Ж: - Там мірчук підхожий можний, ще й вальці завзяті: вже твої сіва порожні, мій пухтір – напхатий.
Прошивай же увостаннє,
щоб не розтрусилось,
засилай сватів ізрання
коли полюбилась.
