Шияка

Шияка, -ки, ж. Ув. отъ шия. К. ПС. 22. Є такії, що душать нас, взявши за шияку. К. ЧР. 73.

==Сучасні словники==

1.ШИЯКА, и, ж. Збільш. до шия 1. Що зробить Робусинський ступінь, то його трах-трах по шияці (Свидн., Люборацькі, 1955, 203); - Додержуйте порядку. ,. Кажу наперед: хто в поході нап'ється - без усякого суду, як собаку, за шияку (Довж., І, 1958, 238). 2. ШИЯ-розм. Вузька частина якогось предмета, споруди І т. ін. Кайдаш підвів очі і глянув на комин, на шию коло комина, під шиєю була дірка на піч (Н.-Лев., II, 1956, 352); Поверх дзвонів баня, там шия, піддашок, швайка, яблуко і на яблуці хрест (Свидн., Люборацькі, 1955, 20); Складається [ліра] з таких основних частин: корпусу з додатком ("шиєю" ), кілків для натягування струн, клавіатури з кришкою, коробки з дерев'яним коліщам та підгрифа (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 119); Обабіч вулиці величезні крани повертали свої довгі, витягнуті шиї, підіймаючи вгору і опускаючи на високі поверхи штабелі дощок, контейнери цегли, залізні балки, готові рами вікон (Собко, Стадіон, 1954, 139)

Тлумачення

Шияка — частина тіла хребетних, яка з'єднує голову з тулубом. Шия виконує багато життєво важливих функції і часто є особливо вразливим місцем. Через шию проходять різні шляхи забезпечення — такі як стравохід, гортань, трахея, кровоносні судини: артерії та вени. Шийні хребці забезпечують голові найбільшої рухливості. Витурити в шияку - те саме, що Витурити в шию (див. витурювати). - Мене ще ніхто не повчав - якось проживу без цього й надалі. Почне в'язнути з мораллю - витурю в шияку! (Загреб., Спека, 1961, 251). ШИЯ, ї, ж. 1. Частина тіла людини та більшості тварин, що з'єднує голову з тулубом. Лошата підняли голови до хазяїна свого й чекали, напруживши жили на міцних шиях (Коцюб., II, 1955, 393); Лейтенант, помітно посоліднішав. Шию тримав рівно, хрящуватий кадик туго випинався з-під коміра (Гончар, III, 1959, 213); Голова.. сполучена в ящірки з тулубом за допомогою шиї (Зоол., 1957, 97); *Образно. Коли тіні поволі гусли, спокійна затока надівала на шию разок дорогого намиста - неаполітанських вогнів (Коцюб., II, 1955, 29б);*У порівн. Розлилась Рось рукавами й рукавцями.., то вигинаючи воду, наче шию лебедину, то розбиваючи її білими краплями в білій легкій, як пух, піні (Н.-Лев., І, 1956, 51).

^ Бути на шиї - те саме, що Сидіти на шиї (див. сидіти). - Була вже одна трясця на моїй шиї,- насуплюється Юхрим (Стельмах, І, 1962, 258); Виснути на шию див. виснути1; Висунути шию з ярма; Скинути ярмо з шиї: а) визволитися з неволі, звільнитися від залежності. Коли Остап.. здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували йому, але далі спочуття діло не йшло (Коцюб., І, 1955, 339); [Неофіт-раб:] Утомлені своїм довічним рабством, вони гадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї (Л. Укр., II, 1951, 238); б) позбутися чогось обтяжливого; Витурити в шию див. витурювати; Воляча шия див. волячий; В (у) шию - грубо випровадити, вигнати. [Xрапко:] Скажи їм (людям): хто з грошима - хай іде, а хто без грошей - у шию! (Мирний, V, 1955,122); Гнати (виганяти, вигонити, вигнати, витурити і т. ін. ) в три шиї див. три; Гнати в шию див. гнати; Гнути шию див. гнути; Діставати (дістати) по шиї - бути битим; одержувати покарання; За шию не ллє див. лити; За шию (падати, сипатися і т. ін. ) - за комір (падати, сипатися і т. ін. ). Кулі впивалися в стіну над головою, і штукатурка сипалась йому за шию (Гончар, III, 1959, 146); Краплі дощу дріботіли йому [Хомі] по картузику, потрапляючи іноді й за шию (Тют., Вир, 1964, 84); Звернути шию див. звертати; Згинати (зігнути) шию див. згинати; Злазити (злізати, злізти) з шиї див. злазити1; Зламати [собі] шию див. зламувати; Милити шию див. милити; Накладати (накласти, надівати, надіти) ярмо на [свою] шию див. ярмо; Накласти (надавати, дати і т. ін. ) по шиї (в шию) кому - побити когось. [Тиміш:] А спробуєм гукнуть, То в шию накладуть (Кроп., V, 1959, 596); [Платон Гаврилович (грізно до Дороша ):] Ей ти, чорток [чорте], хочеш, щоб я тобі по шиї надавав? (Вас., III, 1960, 146); Намилити шию див. намилювати; Намивати (нам'яти, набити і т. ін. ) шию кому - те саме, що Наминати (нам'яти) боки (див. наминати). Намну я тобі шию, коли зустрінемося (ТО. Янов., II, 1958,147); На свою (мою, твою і т. ін. ) шию; Собі на шию - на чиюсь відповідальність, обтяжуючи когось. Спершу дядько.. почне закидати: що де в чорта хто не вирветься, .. та все до його, па його шию, об'їдати та оббирати (Мирний, І, 1954, 91); - / сівба, і переселення - все на мою шию (Тют., Вир, 1964, 172); Парубок завів Степаниду до своєї матері, а восени й одружився на вдовиці, і довго чудувалося село, як славний, з ремеслом у руці хлопець, за якого залюбки пішла б усяка дівчина, міг узяти на свою шию аж семеро дітей (Стельмах, II, 1962, 362); Насідати на шию див. насідати; На шию вішатися див. вішатися; Петлю (зашморг) на шию [накладати, накласти, накидати, накинути і т. ін. ) - кінчати життя самогубством; вішатися. Не легко без грошей. Саме легше петлю на шию або з мосту та в воду (Тесл., З книги життя, 1949, 88); Та й за голяка також не варт іти заміж. Ліпше петлю на шию та відразу вмерти, аніж у злиднях щодня конати (Март., Тв., 1954, 338); - Я краще зашморг накину собі на шию, ніж піду у ваші покої! - озвалась Наталка і гірко-гірко захлипала (Добр., Очак. розмир, 1962, 25); Петля (аркан і т. ін. ) на шию - про неволю, цілковиту залежність від когось. - Вчись, Романе, пізнавати панську лихоманку наживи. З неї почала витися петля на людську шию (Стельмах, І, 1962, 351); [Хмельницький:] Я знаю, дружба з ханом - це аркан на шию (Корн., І, 1955, 228); Підставляти (підставити, давати, дати і т. ін. ) шию [в ярмо, під ярмо]: а) брати на себе чиїсь обов'язки, відповідальність тощо, обтяжуючи себе. -Уже тепер годі за вас підставляти шию, годі! (Вовчок, І, 1955, 89); б) ставити себе у цілковиту залежність від когось. А генерал.. не дожидає, поки піщанська громада самохіть підставить під ярмо шию (Мирний, І, 1949, 189); Повисати (повиснути) на шиї (на шию) див. повисати; Повіситися на шию див. повіситися; Погнати в шию див. погнати; По [саму, самісіньку] шию: а) (у сполуч. з дієсл. ) дуже глибоко занурившись у що-небудь. Скочив я в воду; думав, буде мені по шию, але примічаю, що ногами дна не достаю та все тону глибше (Н.-Лсв., VI, 1966, 94); - Лаяв? - Ні, говорив тільки, що корови по шиї в грязюці стоять (Тют., Вир, 1964, 111); Варто лише кому збитись убік на кілька кроків, і вже він провалюється по саму шию (Гончар-II, 1959, 417); б) дуже багато.- Роботи в мене по самісіньку шию (Н.-Лев., V. 1966, 251); По шию в боргах - дуже багато грошей винен. Колісник по коліна в трісках, по шию в боргах (Укр.. присл.., 1963, 94); Сидіти на шиї див. сидіти; Сідати (сісти) на шию кому. а) ставати чиїмось утриманцем, обтяжувати когось турботами про себе. [Xуса:] Тоді згадала, що є ще тута десь твій чоловік, то час уже йому на шию сісти, проциндривши весь посаг свій? (Л. Укр., III, 1952, 165); "Та що ж це, справді, я каліка. Щоб друзям та на шию сів?" (Воскр., І всерйоз.., 1960, 60); - Людські діти самі на себе гроші заробляють, а цей сів мені верхи на шию і злізати не думає?! (Тют., Вир, 1964, 255); б) ставити когось в залежність від себе, підкоряти своєму впливові, силі. - їм тільки спусти, так вони й на шию сядуть, багатирня чортова! (Головко, II, 1957, 243); - Ти, Юрку, не журися, не всі дівчата так думають. Можеш швидко знайти собі таку, яка сяде тобі на шию і поганятиме на правах жінки (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 118); Скрутити [собі] шию - те саме, що Зламати [собі] шию (див. зламувати); Стромляти шию в зашморг (ярмо і т. ін. ) див. стромляти; Схиляти (схилити) шию див. схиляти; Шия - хоч обіддя гни- про кремезну, сильну людину. Сама [Олена] товста, як бодня, а шия - хоч обіддя гни (Н.-Лев., II, 1956, 265); Ярмо (хомут, цеп і т. ін. ) на шиї в кого: а) хтось перебуває в неволі, в цілковитій залежності.-Куди ж я піду? - питаю. - То вже твоє діло, - одказує [пан]. -Цеп же,-кажу,-.у мене на шиї прикований (Мирний, III, 1954, 166); б) про щось обтяжливе для когось. Ті чотири десятини ще не його, це ще хомут на шиї, поки виплатять за них в банк! (Головко, II, 1957, 513).

Ілюстрації

Джерела та література

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.

Том 4, ст. 498.