Міхоноша
Міхоно́ша, -ші, м. 1) Провожатый слѣпца, носящій мѣшокъ съ подаяніемъ. Хто йде, їде не минає: хто бублик, хто гроші, хто старому, а дівчата шажок міхоноші. Шевч. 89. 2) Носящій мѣшокъ при колядованіи и пр. Василь все за ними ходить та, як той міхоноша у колядці, носить Марусин кошик. Кв. 1. 34.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках МІХОНО́ША, і, чол. і жін. Той, хто водить сліпого і носить мішок для подаяння. Хто йде, їде — не минає [кобзаря]: Хто бублик, хто гроші; хто старому, а дівчата Шажок міхоноші (Тарас Шевченко, I, 1963, 39); Незабаром поховав [Гриша] діда і зостався один, як палець, поки другі старці не взяли за міхоношу (Данило Мордовець, I, 1958, 54).
2. етн. Той, хто носить мішок під час колядування. Ївга, як здоровіша, була [у колядниць] за міхоношу (Панас Мирний, III, 1954, 42); Задовго до [новорічного] свята вибираються ватажки та міхоноші, виготовляються зірки, готується святковий одяг (Народна творчість та етнографія, 6, 1964, 107); * У порівняннях. А Василь усе за ними ходить та — як той міхоноша у колядці — носить Марусин кошик та склада, що Олена купує (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 44).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
