Смирно
Смирно, нар. Смирно, кротко. А в коморі спірно, а у хаті смирно. Чуб. III. 366. Ум. Смирненько, смирнесенько.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
1. Присл. до смирний. І знов похилилась голова униз смирно й ласкаво, мов голова ласкавого раба (Нечуй-Левицький, II, 1956, 41); Багато з них думає, як оце Сташка: захопивши місце за верстатом, треба сидіти смирно, бо покірною поставою здобудеш більше, ніж криком і кулаком (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 390); [Матушка гуменя:] Краще зайди у церкву та богу помолися, а тоді й до мене зайдеш, коли хоч, та тихо та смирно побалакаєм (Панас Мирний, V, 1955, 84).
2. у знач. виг., військ., заст. Струнко. — Смирно! — гримнув старшина, відчиняючи двері і вступаючи в хату (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 27); [Степан:] Смирно, товаришу боєць! Як стоїте перед старшим сержантом? (Олександр Корнійчук, II, 1955, 85); Міліціонер, що проходив якраз мимо, повернув до Тимка тугу шию. — Ти чого зуби скалиш? Стояти смирно! (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 360).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 405.
