Вередій

Вередій, -дія, м. Капризникъ, прихотливый, переборчивый. Уман. II. 8. Вередувала б тебе лиха юдина! Чого тобі не стає ще? Ну, та й вередій же! Харьк.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

1)Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВЕРЕДІ́Й, я, чол. Те саме, що вередун. Чого тобі не стає ще? Ну, та й вередій же!

2)Всесвітній словник української мови

ВЕРЕДУ́Н (той, хто вередує, капризує), ВЕРЕДІ́Й, ВЕРЕДНИ́К, ВАРИ́ВОДА, ВЕРЕДА́розм.,ПРИВЕРЕ́ДАрозм.,КАПРИЗУ́Нрозм.,КАПРИЗУ́ЛЯрозм.,КОВЕРЗУ́Нрозм.,КОМИЗА́розм.,ПЕРЕБЕ́НДЯрозм.Бідна Мотузиха не знала, на чому прягти яєшню для старих вередунів (І. Нечуй-Левицький); Чого тобі нестає ще? Ну, та й вередій же! (Словник Б. Грінченка); - Це ж не чоловік, а варивода, нудьга і печаль (М. Стельмах); Мала мама одинця.. Мамі з ним була біда: Одинець був вереда (Г. Бойко); Якщо дитину вже називають "капризуля", "вереда", то часто це означає, що капризи в неї - не випадок, а особливість поведінки (з журналу); - Як же вниз, коли я знизу? Ти не строй мені комизу! (П. Тичина).

3)Цифрові лексикографічні системи української мови

вереді́й той, хто вередує, капризує

4)Український тлумачний словник

вередій -я́, ч. Те саме, що варивода.