Мудрувати

Мудрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Умствовать, мудрить, мудрствовать. Будемо якось хитрувати та мудрувати і таки добудемо того щастя. Левиц. І. 201. Як не мудруй, а вмерти треба. О. 1861. III. Гул.-Арт. 111.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках МУДРУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Удаватися в зайві й непотрібні міркування. Не мудруй багато, а працюй завзято (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 389); — Хлопці! Геть його з дороги! Хай так дуже не мудрує! (Леся Українка, II, 1951, 366); // Вигадувати, робити щось незвичайне. Покиньмо їх та ходім поки за писарем; будемо дивитись, що той мудрує (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 269); [Лука:] Текла собі річка тихо, мирно — і на тобі! Як крота її під землю! Хто це у вас мудрує? (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 193).

2. ірон. Те саме, що хитрувати. Пархоме, в щасті не брикай! В нудьзі притьмом не лізь до неба! Людей питай, свій розум май! Як не мудруй, — а вмерти треба!.. (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 82); Ну й мудрує ж каверзна лисиця, От була, і вже її нема!.. (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 83); — Не прикидайтеся, не мудруйте, пане сотнику! — перебив Жолкєвський (Іван Ле, Наливайко, 1957, 27).

3. над чим і без додатка, розм. Те саме, що роздумувати; обмірковувати. Правдивий воїн не дрімає, Без просипу же і не п'є; Мудрує, дума, розглядає, Такий і ворогів поб'є (Іван Котляревський, I, 1952, 214); Ми всі утрьох мудрували над тим трудним питанням (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 362); — Довго я мудрував, де б мені.. достати той пачпорт [паспорт] (Українські поети-романтики.., 1968, 237); Іван Пісня став одним із найдіяльніших учасників підготовки до втечі [з фашистської тюрми].. Все мудрував, усе зважував (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 218).

Ілюстрації