Ружина

Ружи́на, -ни, ж. Ружье. См. Оружина. АД. І. 274. Мир. ХРВ. 142. Ухожу до його в хату, а в кутку ружин з чотирі стоять. Черниг. г. Викресали вогню із ружини, да й пустили пожар по долині. Чуб. V. 850. Ум. Ружи́нонька.

Сучасні словники

Ружина(від ружо) - рушниця. "ой козак до ружини", Зажурилась Україна, нар. творч. Вогнепальна ручна зброя.

Мисли́вська рушни́ця — вогнепальна зброя для полювання. Це була хороша мисливська рушниця, традиційний подарунок тестя майбутньому зятеві в день заручин (Тулуб, В степу.., 1964, 381); Протита́нкова рушни́ця, військ.— важка вогнепальна зброя для боротьби з танками противника. Варвара перетягла через окоп довгу важку протитанкову рушницю (Перв., Дикий мед, 1963, 245).

◊ Ста́вити (поста́вити) під рушни́цю, військ., дорев.— з метою покарання примушувати стояти якийсь час у повному озброєнні й спорядженні; Ста́вити (поста́вити, зіста́вити і т. ін.) рушни́ці в ко́зла (в ко́зли) див. ко́зла; Стоя́ти під рушни́цею, військ., дорев.— бути у повній бойовій готовності.

рушниця — (пальна ручна зброя, зазв. мисливська); ґвинтівка, карабін, трилінійка, ґвер (із ґвинтовою наріззю); берданка (однозарядна); самопал (саморобна із ґнотом і без замка); мушкет (із ґнотом і великого калібру); централка (мисливська); дубельтівка

Ілюстрації

Див. також

Словоформи слова

Називний ружина ружини

Родовий ружини ружин

Давальний ружині ружинам

Знахідний ружину ружини, ружин

Орудний ружиною ружинами

Місцевий на/у ружині на/у ружинах

Кличний ружино

Ру́жин (пол. Różyn; рос. Ружин; їд. רוזשין Ріжн) — селище міського типу на Придніпровській височині, над річкою Роставицею (притока Росі), центр Ружинського району Житомирської області. За 40 км від Бердичева. Колишні назви: Скоргородок, Щербів, Ружин (з 1591 року). Ружин був одним з володінь старовинного русько-литовського князівського роду Ружинських, з яких вийшла низка провідників та батьків-засновників Війська Запорізького Низового. Князь Богдан Ружинський (пол. Bohdan Różyński) ( — ?, Ружин — 1576, Аслам-Кермен) — низовий запорозький гетьман (1575–1576). Популярний серед козаків гетьман, часи його гетьманства називають «золотими часами» козацтва.

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 919.

Словник синонімів української мови