Копиця

Копиця, -ці, ж. 1) Копна травы. Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. Шевч. Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. Нп. 2) Куча чего-либо. А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. Котл. Ен. Ум. Копичка. А ввечері холодками клали в копички рядками. Мет. Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. Чуб. III. 45.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Копи́ця[1], іноді копа́[2], діал. коп'я́к[3] — ущільнена конусоподібна купа сіна або соломи, зазвичай складається на сінокосі. Копиця на дерев'яній підстилці у деяких місцевостях була відома як оде́нок[4]. До поширення комбайнів у копиці складали й снопи. Копиця сіна значно менша за скирту і трохи за стіг. (вікіпедія)

КОПИ́ЦЯ, і, жін.

1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 71); * У порівняннях. — Витріщаю очі — суне мій Вуйко [ведмідь], мов копиця сіна в темноті (Іван Франко, IV, 1950, 26).

2. рідко. Те саме, що копа 1. Он у вибалочку затишний гайок, а за ним густо розкидані копиці хліба (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 33).

3. перен. Велика кількість, купа чого-небудь. [Пріська:] Моя матінко рідна! Яка велика копиця грошей! (Панас Мирний, V, 1955, 140); Крамар нахилив голову над касою й чогось там шукав, так що передо мною була лиш копиця чорного волосся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); — Гаразд, гаразд! — бадьоро вигукнув доповідач, .. витягуючи копицю паперів з товстого портфеля (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 279).

http://sum.in.ua/s/kopycja: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 281.

Ілюстрації