Сидячий

Сидячий, -а, -е. Сидящій, сидячій. Побачили молодця сидячого. Єв. Мр. XVI. 5.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках СИДЯЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до сидіти 1. Ще далі - хори, сидячі й стоячі. Кожне село дало свій хор (Коцюб., II, 1955, 239); Коло горбка ковбчик [колода], а на ковбчику щось коряве в постаті сидячої людини (Хотк., II, 1966, 140); Проблиск огню з печі кидався на зігнену його сидячу постать і ломився неясним світлом по кутах (Кобр., Вибр., 1954, 35); Хоч він у цю хвилину і усвідомлював, що сидить на столі, але його охопив ще більший розпач, бо він своїми ногами дотикався колін сидячого поручника (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 301); На мить я згадав наш із Карпом зарок не бити сидячої дичини (Досв., Вибр., 1959, 413).

2. у знач. прикм. У якому перебувають при сидінні (про позу, положення і т. ін.). Технік.. прогуркотів стільцем по підлозі, ледве не впав, але знову прибрав більш-менш сидячого положення і вже куняє (Гончар, Тронка, 1963, 127).

3. у знач. прикм. Пов'язаний із тривалим чи постійним сидінням або з перебуванням на одному місці; малорухливий. Її каліцтво і сидяче життя придали її характерові якусь надзвичайну рівність (Фр., III, 1950, 62); Сидячий спосіб життя, відсутність фізичної праці, тісний одяг, несвоєчасне харчування порушують регулярний вихід жовчі в дванадцятипалу кишку (Наука.., 12, 1956, 23); Більшість кишечнопорожнинних [тварин] веде сидячий спосіб життя (Зоол., 1957, 18).

4. у знач. прикм., розм. Признач. для сидіння. Я хотів придбати собі сидяче місце в таку довгу дорогу (Томч., Готель.., 1960, 6).

5. у знач. прикм. Який має дуже короткий черешок, квітконіжку і т. ін. (про листя, квітку тощо). Кошички [цикорію дикого] сидячі, сидять поодиноко або по 2 - З (Лікар. рослини.., 1958, 43).

Ілюстрації

Джерела та література

Тлумачний словник української мови