Чепурно

Чепурно, нар. Аккуратно, опрятно, красиво, хорошо. Левиц. І. 331. Ум. Чепурненько, чепурне́сенько. Стара бабуся одягнена чепурненько. Левиц. І. 172. Шия ж білесенька, білесенька, от як би з крейди чепурненько вистругана. Кв. Вклонилось і привітало мене чепурненько. МВ. І.

Сучасні словники

Чепурно - ГАРНО. 1. Присл. до гарний 1, 2. - Глянь на мене, вітрику, чи гарно прибралась? Рано до схід сонечка росою вмивалась (Гл., Вибр., 1957, 323); Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосисто, яку нас на Україні (Довж., І, 1958, 69).

2. у знач. присудк. сл. Означає схвалення чого-небудь або несхвалення, іноді з відтінком іронії. [Іван:] Ось я бачу - дівчата не всі тут, се не гарно! (Вас., III, 1960, 15); - Сьогодні найнялася, сьогодні й одійдеш. Це гарно! А що за тебе скажуть люди? (Н.-Лев., II, 1956, 50).

3. у знач. присудк. сл. Про почуття приємності, задоволення, яке відчуває хто-небудь. Гарно мені й приємно (Н.-Лев., III, 1956, 304); Вутанька бреде, все далі заглиблюючись в ліс, і так гарно, лоскітно їй усій, аж засміятися хочеться (Гончар, II, 1959, 252).

ОБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е.

1. Який поводиться стримано, обдумано, передбачливо, не наражаючись на можливу небезпеку, неприємності; обачний. Кармелюк був обережний і до себе приймав тільки людей певних і випробуваних (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 85); Хлібороб був собі тихий, роботящий чоловік, дбайливий, обережний (Марко Вовчок, I, 1955, 310);

Який робиться, здійснюється обдумано, обачливо, з урахуванням можливої небезпеки. Майор пильно стежив за обережними, точними і чіпкими ривками Черниша вверх по камінню (Олесь Гончар, III, 1959, 100);

Стриманий, нервучкий у рухах, поведінці. Тихцем ступали обережні коні, Нашоршившись на шуми польові (Микола Бажан, Роки, 1957, 227); Коли йшла [Неля] містечком, струнка, з замріяними очима, обережна в кроці, наче несмілива, то її скромність здавалася кокетством (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 348);

Який робиться, здійснюється без зайвої різкості; слабкий; стриманий, тихий (про рухи, звуки і т. ін.). Приглушені, обережні кроки з садка перервали Дмитрові думки (Део пяк, Вибр., 1947, 190); Біля скирти соломи.. чувся обережний шелест, який то затихав, то появлявся знову (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 28).

2. Який дбайливо, розумно поводиться з чим-небудь. Хоч я дуже обережний, а гроші летять (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 267);

Який тактовно, делікатно поводиться, обходиться з ким-небудь. [Галя:] Бач, Дуню, яка ти не обережна: он Луку Семеновича образила (Панас Мирний, V, 1955, 148); Дівчина оступилась, і потрібна дуже тверда і обережна рука, щоб підтримати її (Олесь Донченко, V, 1957, 483);

Стриманий, неквапливий у висновках, оцінках і т. ін. Найобережніші вчені просто вказували на зв'язки.. слов'янських мов з «східними» мовами (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 133).

ОБЕРЕЖНО. Присл. до обережний. Підходили [селяни] обережно, приглядаючись і прислухаючись — чи немає часом якоїсь пастки (Андрій Головко, II, 1957, 346); Всі входили в хату обережно, сиділи поважно — ніхто не всміхнеться; розмова тиха (Марко Вовчок, I, 1955, 154); Узяв [Арсен] до рук скрипку й обережно заграв (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 281); Малайка.. розгортає стебло і збирає червоні зерна так обережно, ніжно, любовно, наче немовлятко виймає з купелі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 62); — Ти поговори з Лідою Шепель. Обережно, тактовно, ти знаєш — як (Олесь Донченко, V, 1957, 470); Він обережно відповідав на мої запитання (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 43).

Ілюстрації