Дірявий

Дірявий, -а, -е = Діравий. Пазуха була дірява. Грин. ІІІ. 655. Рудч. Ск. І. 153.

Сучасні словники

ДІРЯ́ВИЙ, а, е. Який має отвір, діру або діри. Один з соцьких зайшов за хату, підійшов до дірявого причільного вікна, сунув Чіпку під бік палицею (Панас Мирний, II, 1954, 184); Ми мокли зверху і внизу, Бо човен протікав дірявий (Максим Рильський, Поеми, 1957, 180); У діряві, щілинку - ваті двері проходить вітер (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 353); // Зношений до дір (про одежу, взуття і т. ін.); драний, подертий. Дірявого мішка не наповниш (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 165); Потюпала вража баба додому, тільки поглядує на свої діряві черевики та думає, яка-то вона гарна буде в червоних чоботях! (Олекса Стороженко, I, 1957, 24); Вона заклякла на дощі; діряве пальтечко не гріло (Антон Хижняк, Тамара. 1959, 164).

Голова (пам'ять і т. ін.) дірява — забутливий, безпам'ятний. Ну, ото ж яка дірява голова! Збирався подзвонити з заводу, щоб не шукати їх з онуком, і не подзвонив (Юрій Яновський, I, 1958, 435).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 308.

О́ТВІР, вору, чол.

1. Пусте, відкрите місце в чому-небудь суцільному; діра, відтулина, щілина. Митруньо дубонів маленькими ніжками прямо до отвору в плоті (Лесь Мартович, Тв., 1954, 148); В літаку стало так поночі, що тільки отвір над головами.. ледве вирізнявся блідою плямою (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 55); Вгорі зірвало дошку, і в отвір потекла вода (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 5);

Місце, яким закінчується або починається яка-небудь порожнина, заглибина. Щоб таку велику ногу.. пропхати крізь горішній отвір халяви, то треба було добре [Іванові] попертися (Лесь Мартович, Тв., 1954, 223); Тут оглянувся навколо легінь-сокіл верховинець: бачить — зяє чорний отвір при дорозі в самій скелі (Павло Тичина, II, 1957, 18); В отворі ринви з'явилася собача морда (Юрій Яновський, II, 1954, 44); В цей час він побачив чорний отвір плескатого браунінга (Михайло Стельмах, II, 1962, 282);

Місце входу або виходу куди-або звідки-небудь. Заволікли всіх трьох в одну бічну штольню, поклали рядом, стали забивати отвір дошками (Степан Ковалів, Тв., 1958, 61); Вона.. непомітно натиснула на одну з колод у задній стіні, колода легко повернулася, відкриваючи прихований отвір (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 32); Василько злегка відхиляв килим і заглядав чи залізав у отвір в стіні, де були заховані двоє радянських людей (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 84);

Пробоїна або заглибина певної форми і призначення в знарядді, матеріалі. Зігнена груба штаба йшла наново в огонь, а коли була розігріта до білого, в.. діру треба було вбити обушницю — залізний прилад, на якому мав формуватися отвір у обусі сокири (Іван Франко, IV, 1950, 190); Для вимірювання найточніших отворів існують калібри (Вадим Собко, Любов, 1935, 11); Отвори для болтів просвердлюють у дошках з розрахунку, щоб можна було охопити ріг будинку.., з якого починають встановлення опалубки (Колгоспник України, 4. 1958, 15).

2. Незамурована частина стіни, споруди, різної форми і призначення. Весь дім трясся од зойку, кричав на пробі в порожні отвори вікон до чорної мряки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 89); Кілька чоловік кидається до дверей.. З дверного отвору війнуло важким духом (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 99); Коли уважно придивитися, можна було помітити амбразури — прямокутні отвори, з яких добре видно все навколо (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 141).

3. мет. Місце в доменній печі, через яке випускають метал або шлак; льотка. Варто юнакові один раз зазирнути в нажарене до білого черево мартена.. — і вже ніколи не забуде він цього видовища, навіки прикує [воно] його до вогнедишних отворів — вікон мартена (Павло Загребельний, Спека, 1961, 60); Вчасно відкрити отвір у мартенівській печі і випустити готову плавку в ківш .. — значить дати плавку за графіком і в заданий аналіз (Наука і життя, 1, 1957, 9).

Ілюстрації