Опинатися

Опина́тися, -на́юся, -єшся, гл. Сопротивляться, упираться. Я не опинавсь, зараз і пішов. Екатериносл. у. Паничі почали прохати паннів до танців, а панни опиналися. Левиц. L 348. Ну, він опинався, опинався, а таки заїхав. Грин. І. 106.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

ОПИНАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.

1. Чинити опір, протидіяти кому-, чому-небудь; опиратися. Чіпка позаду нога за ногою суне... Так ведмідь іде нехотя за циганом; опинається, а все-таки йде... (Панас Мирний, I, 1949, 288); Василь зразу опинався, але жінчині докази таки почали промовляти до його розуму (Іван Франко, IV, 1950, 401); Одарка пішла до пекарні і покликала Василину. Василина не хотіла йти й опиналась (Нечуй-Левицький, II, 1956, 56).

2. діал. Запинатися (див. запинатися 1). Вона поправила жмут сивого волосся.. і тихо, опинаючись, почала: — Та я, знаєте, не бороню (Мирослав Ірчан, II, 1958, 168).

ОПИРАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ОПЕРТИСЯ, опруся, опрешся; мин. ч. оперся, лася, лося; док.

1. Те саме, що обпиратися1. Біля возів ідуть чумаки, на пужално опираючись (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 180); Поплескав юнака він по плечі рукою ніжно. Усадив його на камінь, сам же на стіну оперся (Павло Тичина, II, 1957, 19); Щур, зціпляючи зуби, мовчки опирався босими ногами об мостину, немов його тягнули до ополонки (Степан Васильченко, I, 1959, 245); Він оперся ліктем об локітник канапи й насилу підвів своє важке, сите тіло (Нечуй-Левицький, III, 1956, 378).

2. перен. Ґрунтуватися, базуватися на чому-небудь; мати основою щось (про переконання, докази, дії і т. ін.). Кожна робота, як кожна будова, буде лише тоді тривкою, коли опирається на ґрунті й сильнім фундаменті (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 31); Опираючись на свою філософію, Волос не переставав потихеньку скуповувати землю довкола свого хутора (Петро Панч, II, 1956, 14);

Мати підтримку в кому-, чому-небудь. Опирався я на сільського активіста.., якого сільрада виділила мені в помічники по лікнепу (Євген Кравченко, Бувальщипа, 1961, 5); [Терень:] Старик сердиться, бо сам розуміє свої помилки. Хотів опертись наш молодших викладачів, але ті з нами (Іван Микитенко, I, 1957, 168).

3. Чинити опір, протидіяти кому-, чому-небудь; боротися з кимось, чимось. Стефан здвигав раменами, перечив мовчки головою, опирався спокусі (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 134); Хтось із захоплених в полон, мабуть, почав опиратися німцям (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 77); З орлами я не думаю дружити, Та я опрусь гниючому болоту; Щоб через нього й другим шлях мостити — На те віддам свій труд, свою охоту (Іван Франко, X, 1954, 70); Як заглянула до садочка й усвідомила собі, що залишає його у повній пишноті, а в січні стирчатиме тільки сухе бадилля з-під снігу, не могла опертися болючому почуттю, що стисло серце (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 27).