Шептатися

Шептатися, -пчу́ся, -чешся, гл. Шептаться. Дівчата вже нищечком сміялись, шептались. Левиц. І. 16.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ШЕПТАТИСЯ, шепчуся, шепчешся, недок. Розмовляти з ким-небудь або між собою тихо, пошепки. Молодиці все шепталися між собою та нетерпеливились, що так довго нема Параскіци (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 275); — По обіді на ура Колісника! — шепталися за столом, як він вибіг у другу хату за чимсь (Панас Мирний, III, 1954, 288); — Куди нас ведуть? — шепталися в колоні (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 346); // розм. Говорити, повідомляти один одному щось тихо, пошепки. І в стайні, і в майстернях, і в їдальні будуть шептатися, збиратися купками; піде гуляти новина (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 223); // перен. Тихо шуміти, шелестіти, дзюрчати і т. ін. Шепчуться лози (Павло Грабовський, I, 1959, 72); В світанковім промінні шептався, Гомонів з колоском колосок (Терень Масенко, Степ, 1938, 10); За селом понад рікою Вітер шепчешься з лозою (Михайло Стельмах, Живі огні, 1954, 73). Словник синонімів ШЕПТА́ТИСЯ (розмовляти між собою дуже тихо), ШЕПОТА́ТИСЯ[ШЕПОТІ́ТИСЯ], ПЕРЕШІ́ПТУВАТИСЯ, ШУШУ́КАТИрозм.,ШУШУ́КАТИСЯрозм.,ПЕРЕШУШУ́КУВАТИСЯрозм.;ШЕПТА́ТИ, ШЕПОТА́ТИ[ШЕПОТІ́ТИ] (перев. із сл. один до одного, між собою і т. ін.). Її вистерігали, підглядали; шептались при ній (М. Коцюбинський); Молодиці шепоталися довгенько собі, а там і поснули (Марко Вовчок); Урядовці шепотілись, що тепер їм моторошно їздити по селах (О. Досвітній); Ніхто вже не перешіптувався по кутках, поснуло товариство (О. Гончар); Гудзій за столом президії про щось шушукався з Кузіним (А. Головко); Одні другим шептали, що сліпу Естерку.. ведуть (М. Коцюбинський); Вони йдуть аж у найгустішу кукурудзу далеко й там шепочуть удвійку (П. Козланюк); Єреміїні військові .. почали збиратись вночі докупи і про щось шепотіти поміж собою (І. Нечуй-Левицький). Інфінітив шепта́тися, шепта́тись

 	однина 	множина

Наказовий спосіб 1 особа шепчі́мося, шепчі́мось, шепчі́мся 2 особа шепчи́ся, шепчи́сь шепчі́ться МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа шепта́тимуся, шепта́тимусь шепта́тимемося, шепта́тимемось, шепта́тимемся 2 особа шепта́тимешся шепта́тиметеся, шепта́тиметесь 3 особа шепта́тиметься шепта́тимуться ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1 особа шепчу́ся, шепчу́сь ше́пчемося, ше́пчемось, ше́пчемся 2 особа ше́пчешся ше́пчетеся, ше́пчетесь 3 особа ше́пчеться ше́пчуться Активний дієприкметник

Дієприслівник ше́пчучись МИНУЛИЙ ЧАС чол. р. шепта́вся, шепта́всь шепта́лися, шепта́лись жін. р. шепта́лася, шепта́лась сер. р. шепта́лося, шепта́лось Активний дієприкметник

Пасивний дієприкметник

Безособова форма

Дієприслівник шепта́вшись

ШЕПТАТИ, шепчу, шепчеш, недок. 1. перех. і неперех. Говорити, вимовляти щось дужо тихо, пошепки. -Нічого не можна було розслухати, що їй там бабуся шептала (Кв.-Осн., II, 1956, 196); - Господи, боже! де ж твоя правда?..- шепче Чіпка.- Де її шукати?.. (Мирний, І, 1949, 252); Ганна шепче: - Слава... слава богу! Ходи сюди, не лякайся... Вийди, Катре, з хати: Я щось маю розпитати, Дещо розказати (Шевч., І, 1963, 322); - Коли так через півгодини, чую, щось потихеньку - трісь, трісь. Я тоді й шепчу командирові полка на вухо: зараз, кажу, стіна завалиться, бо вже тріщить (Тют., Вир, 1964, 261); - Максиме, я збігаю за лопатою,- шепче Костянтин (Стельмах, І, 1962, 437); *Образно. Соломія сиділа перестрашена та прислухалася, про що шепче морок (Коцюб., І, 1955, 358); Квіти пахучі гнуться в коханні, Шепчуть про щастя, про вроду (Рильський, І, 1960, 113); // перен. Тихо шуміти, шелестіти, дзюрчати і т. ін. Пішов шелест по діброві; Шепчуть густі лози. А дівчина спить під дубом При битій дорозі (Шевч., І, 1963, 7); Шепче осика незмінно, Місяць мовчить в вишині... (Рильський, І, 1956, 46); Шепче вітер на валу, Гонить хвилю немалу (Мал., Звенигора, 1959, 39).

@ В обидва вуха шептати див. обидва; Шептати в ніс див. ніс.

2. неперех., з ким, також із сл. один до одного, між собою. Розмовляти тихо, пошепки; шептатися. Багатий шепче з кумою, а убогий з сумою (Укр.. присл.., 1963, 73); Писарці показували пальцями на Олександру, шептали щось один до одного, сміялись (Коцюб., І, 1955, 39); *Образно. Вітер з гаєм розмовляє, Шепче з осокою, Пливе човен по Дунаю Один за водою (Шевч., І, 1963, 144): Чуєте: зерна лягають в ріллю, Шепчуть про щось між собою (Гірник, Стартують.., 1963, 15).

3. перех. і неперех., розм. Передавати чутки, поговори, розмови. Післанці [посланці] з Корчина й Тустаня говорили: - ..Шепчуть люди, що хотять [бояри] запродати шляхи наші монголам (Фр., VI, 1951, 55); [Печариця:] Бажав би я знати, що то за секрети шепче одна панночка другій на вушко? (Мирний, V, 1955, 145).

4. перех. і неперех., від чого, над ким-чим, заст. Чаклуючи, промовляти наговір, приворот. Без знахурок та без ворожок не обійшлось: виливали переполох, вмивали від уроків, шептали від очей і що не робили - усе нічого та й нічого... (Кв.-Осн., II, 1956, 444); Ворожки шептали над Маріорою, підкурювали її, поїли зіллям - нічого не помагалось (Коцюб., І, 1955, 228); - І шептати вміє [Мар'яна]? - Ні, цим не грішить. Коли хтось приходить з хворобою, яку не може вилікувати, одразу до лікаря посилає (Стельмах, II, 1962, 272).

Ілюстрації

Медіа Див. також http://sum.in.ua/s/sheptatysja https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%88%D0%B5%D0%BF%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8 Джерела та література