Пурх!

Пурх! меж. Порхъ! Якась пташка прилетіла і сіла передо мною на шляху.... Я до неї ловити, вона: пурх! Г. Барв. 352.

Сучасні словники

ПУРХ, виг.

1. Звуконаслідування, яке означає шум від крил птаха, що злітає. Чоловік зрадів, біжить у хату та до Марусі: — Голубко моя! А вона — пурх — і вилетіла голубкою в вікно (Укр.. казки, 1951, 158); Раптом — пурх! — щось важке, як куля, з писком вискочило з-під ніг Остапових (Коцюб., І, 1955, 340); Пурх! Горобець, швидко перебираючи крилами, стрімголов полетів, рятуючись від несподіваного нападу (Полт., Повість.., 1960, 472).

2. Уживається як присудок за знач. пу́рхати, пу́рхнути. Якась пташка прилетіла і сіла передо мною на шляху.. Я до неї ловити, — вона пурх! (Барв., Опов.., 1902, 352); Поставила [Галя] пташку на долоню, а вона тільки пурх і полетіла в яр (Коп., Подарунок, 1956, 63); — Коли ти постукав, вона знову — пурх до твоєї кімнати… А тобі назустріч вийшла припудрена, причепурена… (Шовк., Людина.., 1962, 433).

Ілюстрації