Топитися

Топитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Топиться. Не топись, козаче, марно душу згубиш. Нп. 2) Расплавляться, растапливаться, оплывать, таять. Свічка топиться. Шейк.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках топитися I то́питься, недок. 1) Мати в собі розпалений вогонь (про піч, грубку, плиту і т. ін.). 2) безос., перев. з дієсл. варитися. Мати розпалений вогонь у печі, плиті для приготування їжі. 3) Взагалі мати розпалений вогонь (про піч, грубку і т. ін., а також про приміщення, його господарів). || безос.

II то́питься, недок. 1) Робитися м'яким, рідким при нагріванні. 2) Пас. до топити II.

III топлю́ся, то́пишся; мн. то́пляться; недок. 1) Занурюючись у воду, опускатися, падати на дно. || Позбавляти себе життя, кидаючись у воду. 2) Пас. до топити III

1. Мати в собі розпалений вогонь (про піч, грубку, плиту і т. ін.). — Ке сюди й бомагу [папір]! — сказав він [староста] паламареві, взяв у руки, підійшов до печі, що топилася на той час, і кинув бомагу в огонь (Панас Мирний, IV, 1955, 258); У передній було порожньо. В кухні топилася плита (Юрій Яновський, II, 1954, 68).

2. безос., перев. з дієсл. варитися. Мати розпалений вогонь в печі, плиті для приготування їжі. А на хуторі я знаю Хату бідну, хату скраю; Там сьогодні не топилось І вечерять не варилось (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 83).

3. Взагалі мати розпалений вогонь (про піч, грубку і т. ін., а також про приміщення, його господарів). Ото у нас хата топиться, і дим видно (Данило Мордовець, I, 1958, 60); — Та одчиняй, спасеннице! Хіба ми не знаємо, що ти дома. Он з вивода дим іде: не само ж воно в печі топиться! — кричить Хаброня (Нечуй-Левицький, III, 1956, 254); // безос. Стіл заслано, у печі топиться (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 37); Топилося майже в усіх хатах, і бузкова тінь димів слалася снігами (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 481); — Виглянула б, дочко, чи не топиться там у кого з сусідів, — звернулася вранці мати до Вутаньки, що саме вмивалася коло порога. — За жаром треба збігати (Олесь Гончар, II, 1959, 148). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 195. ТОПИТИСЯ 2, топиться, недок.

1. Робитися м'яким, рідким при нагріванні. Грубі свічі тихо топились, опливаючи воском, неначе сльозами (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 353); Топився зимовий сніг і болотними швидкими струями [струменями] збігав до сумного потоку (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 83); При температурі близько 40° клей починає топитись (Столярно-будівельна справа, 1957, 224); Вали гарячі піняться у маслі, Стирається і топиться бабіт. Машина йде, піднявши фари згаслі (Платон Воронько, Коли я.., 1962, 94); * Образно. Вся дівоча насмішкуватість і недовіра стали топитись, мов крижинка на весняному сонці. І де взявся на лихо їй оцей Роман? (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 160).

2. Пас. до топити2. Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 195. ТОПИТИСЯ 3, топлюся, топишся; мн. топляться; недок.

1. Занурюючись у воду, опускатися, падати на дно. І за соломину хопиться, хто топиться (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 46); — Будь же проклята оця година! тоді запорожець. — Хто в неї народиться або зачне яке діло, щоб не знав ні щастя, ні долі! Нехай човни топляться, на морі! Нехай коні спотикаються в воротях! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 190); Я роздявив [роззявив] рота й хотів дихнуть, а вода пішла в рот.. Я втямив, що топлюся, що я тут сяду на дно та й не вирну більше наверх з води і тут мені буде смерть. Я знов черкнувся об дно, почав борсаться в воді (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 94); З корми в наш бік було направлено, очевидячки, не менше чотирьох гвинтівок.. — Не стріляйте, — крикнув я, — зараз вийде на палубу тільки четверо, щоб стати до помпи, — вже повен трюм води. Не в ваших інтересах топитися разом із нами (Юрій Яновський, II, 1958, 72); // Позбавляти себе життя, кидаючись у воду. [Марина:] Хоча б намисто було взять, Оце б повісилась... От бачиш, Тепер і шкода... Хоч топись! (Тарас Шевченко, II, 1963, 120); [Петро (до Грицька):] Такі мене гіркі думки взяли, така несамовита туга облягла мою душу — .. хоч топися! (Панас Мирний, V, 1955, 183); Я пам'ятаю, адмірале, Як мучивсь ти в своїй ганьбі, Як індіани помирали, Щоб не скоритися тобі; Як пінилась вода зелена, Коли топивсь за родом рід (Дмитро Павличко, Пальмова віть, 1962, 55).

2. Пас. до топити3. * Образно. Неймовірні чутки розколихують.. людей, вселяють їм крихти надій повернутись на Україну чи хоча б щось правдиве почути про неї. А поки що ця правда топиться повінню фантастичної брехні (Михайло Стельмах, II, 1962, 254). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 195.

Істина втопилася десь в болоті

Сабріна :: Істина втопилася десь в болоті На вулицях мертва тиша Місто охопила чума Люди короткими перебіжками Рятуються з підводного човна

Дощ розсікає кільцями воду Іду я під рожевою парасолькою Від залежності Росії В залежність від Європи.

Істина втопилася десь в болоті Україна- це не частина Росії Україна - це не частина Європи Україні потрібна власна Свобода!