Ратище
Ратище, -ща, с. Древко копья; копье. ЗОЮР. І. 293. Наважували на списи ратища. Стор. Да взяв на ратище ворота так, як от сніп святого хліба візьмеш. ЗОЮР. І. 4. А мій милий коня веде, на ратище підпірається. Грин. III. 593. Ув. Ратюга.
Зміст
Сучасні словники
1. Ратище - древко (у 1 знач.). Наприклад: Хмельницький взяв обома руками ратище, поцілував червоно-синій прапор (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 59); З-за лісу.. виїхали вершники. Передні тримали поскручувані на ратищах корогви (Іван Ле, Наливайко, 1957, 296).
2. Ратище - холодна зброя - гострий металевий наконечник на довгому держаку. Наприклад: Вже третій день тривали лови. Багато оленів-рогачів і чорногривих турів лягло головами від стріл і ратищ боярських (Іван Франко, VI, 1951, 10); * Образно. Мріють у тремтячому мареві далекі села, наставивши в небо чорні ратища колодязних журавлів (Григорій Тютюнник, Вир); У порівняннях. Дзьоби в них, ніби гострі ратища (Андрій Малишко, Книга). 3. Ратище - село Тернопільської області.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Всесвітній словник української мови
