Кпити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:04, 7 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Кпити, кплю́, кпиш (з ко́го, з чо́го), гл. Трунить, насмѣхаться. Було не кпити з Микиті, бо Микита і сам кеп. Ном. № 7093. Давно се діялось колись; ще як борці у нас ходили по селах, та дівчат дурили, з громади кпили, хлопців били. Шевч. 565.
