Вдовиця

Вдовиця, -ці, ж. = Удовиця.

Сучасні словники

ВДОВИ́ЦЯ (УДОВИ́ЦЯ), і, жін. Те саме, що вдова. У одній хатці, що вкрай стояла,.. жила удова, а у вдовиці був син, дитина єдина (Марко Вовчок, I, 1955, 346); На його стук у двері з хати злякано вискочила удовиця (Михайло Стельмах, II, 1962, 121); З попелищ підвівся перший дім! Вдовиця там звила гніздо сирітонькам своїм (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 16).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 312.

ВДОВА (УДОВА), и, жін. Жінка, яка після смерті чоловіка не одружилася вдруге. Давно колись Була собі мати, Був і батько, та не стало; Осталась вдовою (Тарас Шевченко, I, 1951, 155); В однім селі жила бідна вдова і мала четверо дітей (Іван Франко, XIII, 1954, 426); Старий Супрун весело зустрів удову, обізвався привітним словом (Олесь Донченко, III, 1956, 8); ♦ Солом'яна вдова див. солом'яний. Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 312.

УДОВА́ псл. vьdova «тс.» споріднене з прус. widdewū (‹ *vidаvā́), ав. viδavā «вдова», гр. ἠίϑεος «неодружений», лат. vidua «вдова», viduus «овдовілий», гот. widuwō «вдова», двн. wituwa (н. Witwe), ір. fedb, дінд. vidhā́vā «вдова», vidhúṣ «овдовілий», vidhú- «бути самотнім», які зводяться до іє. *u̯eidh-, *u̯idh- «роз’єднувати, розлучати, відділяти»

Словник фразеологізмів ле́пта вдови́ці. Порівняно невеликий, посильний вклад у що-небудь спільне. Це б то, бачиш, лепта удовиці (М. Номис); Будь ти й мені за ознаку надії, Що не потоне народ наш без сліду в народностях інших, Що до скарбниці, до вічного поступу інших народів Він хоч убогую лепту вдовиці успіє вложити (В. Самійленко).

Відмінювання

називний вдови́ця вдови́ці

родовий вдови́ці вдови́ць

давальний вдови́ці вдови́цям

знахідний вдови́цю вдови́ць

орудний вдови́цею вдови́цями

місцевий на/у вдови́ці на/у вдови́цях

кличний вдови́це вдови́ці

Ілюстрації

Див. також

• Чорна вдова , матеріал з Вікіпедії
• Весела вдова , матеріал з Вікіпедії