Майстерство

Майстерство, -ва, 1. Те саме, що ремесло. Якусь мені бог дав легку руку до майстерства: що очима ввиджу [побачу], то руками зроблю (Іван Франко, II, 1950, 39); Никодим Онуфрійович кожного свого одприска [нащадка], тільки той доходив робочого віку, навчав слюсарювати і поступово виводив у митці цього тонкого і розумного майстерства (Юрій Смолич, V, 1959, 90).

2. заст. Майстерність (у 1 знач.). Щоб показати своє артистичне майстерство перед дамами, Гануш розпочав веселу шумну п'єсу (Нечуй-Левицький, III, 1956, 218); Коваль вправно орудував молотком, і плугатарі, немов діти, не могли одірвати очей від чарівного майстерства (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 168).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 600.

МА́ЙСТЕР, тра, чол.

1. Фахівець з якого-небудь ремесла. Майстрові дали кувать Із бронзи кесаря (Тарас Шевченко, II, 1953, 271); Бреше [Микита], мабуть, не вперше: язик обертається, як човник у ткацького майстра (Марко Вовчок, VI, 1956, 278); Якби хлопець — справа ясна: можна притулити десь у ремісничій школі, щоб на майстра научався (Яків Качура, II, 1958, 24); Будинок колійного майстра мав дві кімнати (Юрій Смолич, Ми разом.., 1950, 34).

2. Керівник окремої ділянки виробництва. Веселі домики тонули в вербах.. Там жили всі німецькі майстри й директор сахарні (Нечуй-Левицький, II, 1956, 199); Майстер, схилившись на рипучий стіл, підписував наряди (Олесь Донченко, VI, 1957, 161).

3. чого, без додатка і з інфін. Той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості. По роботі пізнати майстра (Номис, 1864, № 7338); Робота була така гарна, така чиста, колесо було так.. зроблено, наче його зробив справжній майстер (Нечуй-Левицький, II, 1956, 171); Народ у свою чергу дуже шанує і поважає своїх письменників, тих славетних майстрів рідного слова, що оздобили його мову своїми невмирущими творами (Панас Мирний, V, 1955, 308); Багато на Поліссі видатних майстрів високих врожаїв (Колгоспник України, 12, 1958, 45); // на що і з інфін., розм. Вміла, спритна в чомусь людина. Майстер читати, писати й з горшків хватати (Номис, 1864, № 11063); [Чоловіки:] Може б ти, Остапе, поборовся з ним [борцем], ти ж колись на це майстер був (Степан Васильченко, III, 1960, 106); — А дріб чи кулі я сам роблю. Ого, я майстер на це! — похвастався дід (Олесь Донченко, II, 1956, 58).

Майстер своєї справи — той, хто досяг високої майстерності, досконалості в чомусь; Майстер спорту — звання, що надається людям, які досягли видатних успіхів у певній галузі спорту; людина, що має це звання. Звання майстра спорту є почесним, довічним і надається спортсменам — громадянам СРСР, які мають спортивні досягнення, встановлені для цього звання з окремих видів спорту (Художня гімнастика, 1958, 4); Майстри мистецтв — провідні артисти. Під час Декади, крім музичних колективів і ансамблів, перед москвичами виступатимуть солісти — майстри мистецтв України (Наука і життя, 10, 1960, 8).

♦ На всі руки майстер див. рука.

4. розм. Те саме, що тесляр. Тільки діждав Чіпка тепла, зараз накупив дерева, найняв майстрів і заложив над самим шляхом не хату, а цілий невеличкий будинок (Панас Мирний, II, 1954, 258).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 599.