Квилля

Словник Бориса Грінченка

с. 1) Стонъ, стенаніе, плачъ (о людяхъ). 2) Вой вѣтра.

род. пла́чу́. Дія за знач. пла́кати 1 і звуки, утворювані цією дією. Плачем лиха не виплачеш (Укр.. присл.., 1955, 70); Не чуть нічого. Час минає. А потім крик, А потім гвалт, І плач почули із палат — Почули сови (Шевч., II, 1963, 33); — Не чіпайте мене, я не хочу до вас, — з плачем виривалися слова (Стельмах, І, 1962, 344); *У порівн. Задзвеніли слова її по хаті, як плач… (Вовчок, І, 1955, 266); // перен. Жалібні, протяжні звуки (вітру, бурі, музичного інструмента і т. ін.). Як той вітру плач в каміні Поривав мене! (Л. Укр., IV, 1954, 181); Свіжий, кріпкий вітрець.. доносив до слуху .. тужливий плач трембіти (Фр., III, 1950, 16).

Сучасні словники

У сучасній мові це слово не вживається.

Ілюстрації

Джерела та література

Словник Бориса Грінченка