Побити

Побити, -б’ю, -єш, гл. 1) Побить, поколотить. За моє жито, та мене й побито. Ном. 2) Побить, разбить (во множ.), перебить. Пішла по воду, відра побила. Мет. 5. 3) Перебить, поубивать (многихъ). Наші за ними (турками), побили й порубали. ЗОЮР. І. 7. І зо зла палицю хапає... шпурнув та й всіх курей побив. Гліб. 6. 4) Побѣдить, одолѣть, поразить. Гей молодих турків башів москалі побили. Гол. Поб’ють тебе, козаченьку, сиротинські сльози. Чуб. Бодай же вас, сини мої... у полі побило разом тринедолі. ЗОЮР. І. 21. 5) Украсить. Вистроїв тростяний палац, маковим цвітом побив. Чуб. II. 191.

Сучасні словники

ПОБИТИ, б'ю, б'єш, док., перех.

1. з прийм. в (у), об, по. Постукати, поплескати по чому-небудь, об щось. Покінчивши з усім [їстівним], Важкий [прізвище] обома руками витер масні губи, а потім об скатертину руки, побив злегенька себе по животі й переможно зауважив: — От тепер наївся (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 264).

2. кого. Завдати ударів кому-небудь; вибити. Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччю спить, Все випада-таки Рябка притьмом побить (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 55); Я .. впізнав голос отамана рибальської ватаги, якого ми побили за Полю (Юрій Яновський, II, 1958, 163); Він [перекладач] закричав, що якщо зараз не буде встановлено порядок, то пан комендант накаже своїм солдатам всіх гумовики палицями побити (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 410); // перен. Піддати гострій критиці, викрити кого-, що-небудь. [Дремлюга:] Я всю область тягну на своїх плечах, а ваш попередник, Іван Іванович, все промови виголошував. А що вийшло? Мене побили, а він у Москві на курсах (Олександр Корнійчук, II, 1955, 294).

3. Позбавити життя, вбити всіх або багатьох. І зо зла палицю хапає [Мірошник]... Шпурнув — та й всіх курей побив (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 14); // Знищити, пошкодити рослини, посіви і т. ін. (про град, мороз тощо). Все було йому [Грицькові] якось лихо: то в його коняку вкрадено, то віл здох, то град ниву побив (Борис Грінченко, II, 1963, 345); Висохлі маслини — Побив мороз... (Максим Рильський, III, 1961, 250); // безос. Градом хліб побило (Андрій Головко, II, 1957, 514); // перен. Довести до відчаю, пригнітити. Наймита побило горе та нужда. ♦ Побити до ноги — те саме, що Вибити до ноги (див. вибивати). Дуже люті у нас вороги, Як зустрінуть — поб'ють до ноги (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 115); Побити на макуху див. макуха.

4. Розбити, розколоти на шматки. — Одчини, бо вікна поб'ю! — репетував Кайдаш і лупив у двері ногою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 270); Нас із мамою вигнали [тато] з хати, побили весь посуд, всі горшки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 250).

5. Пошкодити ударами, поштовхами і т. ін. На нозі у нього був розірваний черевик, і він до крові побив об брук пальці (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 179); І я пішов. Об скелі груди порвав, побив... (Володимир Сосюра, I, 1957, 318); Чумаченко ставав нещадним, коли виявляв, що якась рота зазнала марних втрат людьми.. — Шофер машину поб'є, та й то його судять. А це ж люди. Люди, розумієш? (Олесь Гончар, III, 1958, 282); // Стоптати, зносити (взуття). Аж черевики побив, спотикаючись на пеньки (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 31); [Журавель:] Наш Панько за дорогу геть чисто побив підметки (Іван Микитенко, I, 1957, 483); // Проїсти тканину, одяг і т. ін. (про міль). Прибіг додому.. Штани — посічені, немов міль побила. «Значить, сіллю стрельнув, чортів крамар!..» догадався я (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 98); // Укрити заглибинами шкіру обличчя (про віспу).

6. Завдати поразки супротивникові; перемогти. Шотландці! Згадуєте час, Як кров лив з вами Уаллас, Як Брюс водив до бою вас? Знов кличу разом всіх іти: Або побить, або лягти! (Павло Грабовський, I, 1959, 488); Стояли на смерть більшовицькі бійці — І силу побили звірину (Максим Рильський, Мости, 1948, 113); // Перевершити в чому-небудь; перемогти в труді, змаганні, грі. — Пан Олесь тебе поб'є, — обізвалася нараз Маня до брата, коли ми врешті станули наново коло столика з шахівницею.. — Його позиція ліпша, як твоя (Ольга Кобилянська, III, 1956, 38).

Побити рекорд — перемогти в змаганні. Уперта боротьба за першість розгорілась на гарбузах.. Рекорд побив здоровенний дядько Ананій (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 41).

7. карт. Покрити карту. Побити десятку.

8. діал. Прикрасити. Вистроїв тростяний палац, маковим цвітом побив (Павло Чубинський, II, 1878, 191).

9. діал. Оббити. Побити дах залізом. ♦ Побий мене [святий] хрест (грім, боже і т. ін.); Хай (нехай) мене [святий] хрест (грім і т. ін.) поб'є; Побила б мене свята земля, заст. — те саме, що Грім би мене побив (див. грім). — Побий мене хрест, ото в'юни так пахнуть (Михайло Стельмах, I, 1962, 96); Що за славний рік новий! Отже, грім мене побий, Він сподобався мені, Я складу йому пісні (Володимир Самійленко, I, 1958, 240); — Та нехай мене святий хрест поб'є, коли я що вкрав (Нечуй-Левицький, II, 1956, 28); — Хай мене грім поб'є, коли брешу... (Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 39); — Та я вас і пальцем не торкну, побила б мене свята земля, коли брешу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 48); Побий (побила б) тебе (його, її, їх і т. ін.) лиха [та нещаслива] година (сила божа, морока, нужда і т. ін.); Побий тебе (його, її, їх і т. ін.) [святий] хрест; Хай (нехай) тебе (його, її, їх і т. ін.) бог (лиха година) поб'є; Бодай тебе (його, її, їх і т. ін.) злидні побили (лиха [та нещаслива] година побила, господь побив і т. ін.), заст. — те саме, що Грім би тебе (його, її, їх) побив (див. грім). Йване мій, Іване, Друже мій коханий, Побий тебе сила божа На наглій дорозі (Тарас Шевченко, II, 1963, 153); А побила б всіх панів лихая година! (Українські народні думи.., 1955, 171); — Хай його поб'є лиха година! Хіба я наймалася на таку роботу? (Панас Мирний, III, 1954, 148); — Бодай їх лиха та нещаслива година побила, як вони так знущаються над людьми!.. (Панас Мирний, I, 1949, 322); Побила мене (тебе, їх і т. ін.) лиха (та нещаслива) година, заст. — спіткало когось лихо, нещастя. Всі люди радіють, весело.. зустрічають велике свято. Тільки її [Олену] одну побила лиха година (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 83); Побити поклони, заст. — низько, до землі вклонитись. Молоді стали, побили поклони, поцілували образ (Нечуй-Левицький, III, 1956, 56).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 612.

Ілюстрації