Палічка

Палічка, -ки, ж. Ум. отъ палиця.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

• Відділена від дерева й очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки. Пастух, служебка з підпасками наступають, будівничий і робітники одбиваються; спершу борються голими руками, потім ідуть в діло палиці, кілки й каміння (Леся Українка, II, 1951, 206); Висмикнув [Прохор] із тину палицю, поклав у кишеню шмат хліба та жменю махорки і пішов (Іван Микитенко, II, 1957, 78);
• Такий предмет, пристосований або оброблений відповідним чином для опори при ходьбі. У хату ввійшла якась баба з палицею і торбиною на плечах (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 453); Вклонилися [брати Горонецькі] і відійшли наліво. Краги на їхніх ногах поблискували, як рижі боки ситої кобили. Обидва швидко крутили мережаними палицями (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 411);
• Подібний предмет з якого-небудь матеріалу, що вживається для різних цілей. [Панна Рома:] Няня казала, що то був... велетень із залізною палицею і що його не брала ні куля, ні меч (Степан Васильченко, III, 1960, 224); Регулювальники в білих касках, в білих, аж до ліктя, рукавицях, з картатими жезлами-палицями в руках, стояли посеред мосту, розставивши ноги (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1960, 109);
• Про насилля з метою примусу, підкорення. І цар взяв палицю до рук, І змовкло все нараз Навкруг (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 72).

Ілюстрації