Деркачик

Деркачик, -ка, м. Ум. отъ деркач.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ДЕРКА́Ч2, а́, ч.

1. Стертий віник. Весела загадка сміється, Що із брехні спекла калач, — Як свіжий — віником він зветься, А як пристаріє — деркач (Гл., Вибр., 1957, 317); Він.. пильно обтрусив старим деркачем великі й довгі, аж за коліно, чоботи й пішов до хати (Епік, Тв., 1958, 395); * У порівн. Посіклася пишна грива, Мов деркач зробився хвіст (Воскр., З перцем!, 1957, 62).

2. перен. Про щось обсмикане, обірване. — Треба вже, — заговорив панотець, — набрати для неї додільне платтячко, де ж їй ходити таким деркачем! (Свидн., Люборацькі, 1955, 73); З мерзлої землі вставали деркачі брудного, дорідного, торішнього бур’яну (Ле, Мої листи, 1945, 183).

Ілюстрації