Костур
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:58, 7 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ко́стур, -ра, м. Клюка, посохъ. — Діду Сидоре, собак боюся! А з костуром, бабко, а з костуром, любко, а з костуром, Пархомівно, сивая голубко. Ном. № 12813. Ум. Костурець. Я собак боюся. Ой з костурцем, бабко. Грин. III. 659. Ув. Костуряка. (Старець) розбігся, опершися на костуряку. Ном. № 13663.
