Цуґлі
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 07:58, 15 листопада 2019; Dtshcherbyna.if19 (обговорення • внесок)
Цуґлі, -лів, м. мн. = Цуґа 1. Летить той огір карий.... а той його держить за цуґлі. Чуб. II. 188.
Сучасні словники
ЦУ́ГЛІ, ів, мн., заст. Вудила. Летить той огир карий.., а той його держить за цуглі (Чуб., II, 1878, 188); Кармалюк був дуже сильний. Помаленьку прикрався до козака і спіймав коня за цуглі (мундштук), а козака за ногу та й з коня (Укр.. казки, легенди.., 1957, 462
ВУДИ́ЛА, ил, мн. Залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня. Купи мені золоті вудила, Щоб я твого коня до води водила (Павло Чубинський, V, 1874, 195); Коні мирно терлись мордами й дзеленькали вудилами (Петро Панч, II, 1956, 324).
Ілюстрації
Медіа
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 781.