Цуґлі

Цуґлі, -лів, м. мн. = Цуґа 1. Летить той огір карий.... а той його держить за цуґлі. Чуб. II. 188.

Сучасні словники

ЦУ́ГЛІ, ів, мн., заст. Вудила. Летить той огир карий.., а той його держить за цуглі (Чуб., II, 1878, 188); Кармалюк був дуже сильний. Помаленьку прикрався до козака і спіймав коня за цуглі (мундштук), а козака за ногу та й з коня (Укр.. казки, легенди.., 1957, 462

ВУДИ́ЛА, ил, мн. Залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня. Купи мені золоті вудила, Щоб я твого коня до води водила (Павло Чубинський, V, 1874, 195); Коні мирно терлись мордами й дзеленькали вудилами (Петро Панч, II, 1956, 324).

Ілюстрації

Джерела та література

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 436.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 246.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 781.