Зжурити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:41, 15 листопада 2019; Yyleiier.if19 (обговорення • внесок)
Зміст
Словник Грінченка
Зжури́ти, -рю́, -риш, гл. Изсушить печалью. Журба мене зжурила.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗЖУРИ́ТИ, зжурю, зжуриш, док., перех., рідко. Змучити журбою, сумом. Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 565.
Горох
ЗЖУРИ́ТИ Док. до жури́ти 1. Журо моя, журо, й ти мене зжурила, ти мене зжурила й з білих ніг звалила. (з народної пісні) [Саларіно:] Відома річ, Антоніо сумний, бо торгові діла його зжурили. (І. Франко)
Ілюстрації
 |
 |
 |
