Зжурити

Зміст

1 Словник Грінченка
2 Сучасні словники
- 2.1 Всесвітній словник української мови
- 2.2 Словник синонімів Караванського
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Додаткові дані

Словник Грінченка

Зжури́ти, -рю́, -риш, гл. Изсушить печалью. Журба мене зжурила.

Сучасні словники

Всесвітній словник української мови

ЗАСМУТИ́ТИСЯ (стати смутним, невеселим), ПОСМУТНІ́ТИ, ПОСМУТИ́ТИСЯ, ПОСМУТНІ́ШАТИ, ПОСУМНІ́ТИ, ПОСУМНІ́ШАТИ, ЗАЖУРИ́ТИСЯ, РОЗСУМУВА́ТИСЯ, ПОТЬМА́РИТИСЯ, ЗАПЕЧА́ЛИТИСЯрозм., ОПЕЧА́ЛИТИСЯрозм., ОСМУТИ́ТИСЯрідко, ОСМУТНІ́ТИрідко, ЗАДОСА́ДУВАТИрідко,ПОМАРКОТНІ́ТИдіал.; ПРИСМУТИ́ТИСЯрозм., ПРИТЬМА́РИТИСЯрідко,ПРИТЬМИ́ТИСЯдіал. (трохи). - Недок.: засму́чуватися, смути́тися, смутні́ти, зажу́рюватися, жури́тися, потьма́рюватися, опеча́люватися, осму́чуватися, притьма́рюватися. Зненацька Софія засмутилась і похилила голову, їй таки жаль звідси їхати (Леся Українка); - Ага... - засоромилася Одарка. І в наступну мить помітно посмутніла, відвернулася (І. Ле); Зажурився Тарас Григорович, і на сторінках його крихітної книжечки з’явилися сумні рядки про те, що не гріє сонце на чужині... (З. Тулуб); Запечалилася знову Горпина, запечалилася, аж зчорніла з журби на виду (Л. Яновська); Батько охмурнів, повісивши голову, а мати, голівоньку схиливши, осмутніла (Марко Вовчок); - Без людей не можна обійтися: оце сьогодні, наприклад, як задосадувала я, самітня (Л. Яновська); Дівчата помаркотніли і похилили головки в землю (Марко Черемшина); Задощило, і фільмування довелось припинити. Ягуар Ягуарович присмутивсь (О. Гончар). - Пор. 1. нудьгува́ти, сумува́ти.

СУМУВА́ТИ (пройматися почуттям суму, журби), ЖУРИ́ТИСЯ, ПЕЧА́ЛИТИСЯ, СМУТИ́ТИСЯ, ТУЖИ́ТИпідсил.,ПОБИВА́ТИСЯпідсил.,ВБИВА́ТИСЯ[УБИВА́ТИСЯ]підсил.,СМУТКУВА́ТИрозм.,КРУШИ́ТИСЯзаст., фольк.,БАНУВА́ТИдіал.,ПЕЧА́ЛУВАТИдіал.,ПЕЧА́ЛУВАТИСЯдіал.;НУДЬГУВА́ТИ, СКУЧА́ТИ (за ким-чим, без кого-чого і без додатка - сумувати без когось, чогось). - Не сумуй. Чи що тебе мучить? Скажи відверто: що тобі в нас не так? (О. Гончар); Христя сумувала, журилася, а часом сама гірко плакала (Панас Мирний); Печалиться й печалиться чогось дівчина. Уже б і заміж пора йти, але не виходить, хоч і траплялися добрі люди (М. Стельмах); Це була їхня [старих] звичка: коли одне смутилося, друге обов’язково мусило розважати (Ю. Яновський); Чом тобі хоч вітер не розкаже, Як тужу я й плачу? (А. Кримський); - Ти вже й так змарніла на виду: усе журишся, все смуткуєш та плачеш (І. Нечуй-Левицький); Мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки, але так сумно, якби банували за молодим віком (В. Стефаник); - Що ж ти, Василино, не нудьгуєш за своєю Комарівкою? - спитав ласкаво панич (І. Нечуй-Левицький). - Пор. засмути́тися, 1. нудьгува́ти.

Словник синонімів Караванського

ЖУРИТИСЯ сумувати, тужити, вішати <хнюпити, опускати> голову, упадати серцем, д. банувати; с. убиватися; (за ким) бідкувати, побиватися, боліти <уболівати> душею, тліти серцем <душею>; (ким, про кого) гризтися, турбуватися, піклуватися, непокоїтися.