Хвицати

Хвицати, -цаю, -єш, гл. О лошади: бить задними ногами. Помалу ходіть коло коня, бо він хвицає. Васильк. у. Знай, кобило, де брикати, а тут тобі вже не хвицати. КС. 1882. IX. 586.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ХВИЦАТИ, аю, аєш, недок. 1. перех. і неперех. Бити однією або обома задніми ногами (про копитних тварин); брикати, вихати. Погонич од злості передавав ті [панові] стусани коням.., а коні передавали злість панському фаетонові, хвицали по йому задніми копитами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Він [тур] ішов у ярмі, скорившись силі, хоч часом із гніву очі йому наливались кров'ю, і тоді він хвицав ногами і наставляв роги... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 334); Свічкою підіймався [кінь] на задніх ногах, плигав на кілька метрів уперед, високо хвицав задніми ногами (Юрій Збанацький, Крил. гонець, 1953, 8); // Граючись, пустуючи, обороняючись і т. ін., бити або робити різкі рухи ногою або ногами (про людей). Привик ото, вітрогон, ногами хвицати — та навіть уже в сні він [синок] ганяє м'яча або вензелі на коньках заплітає (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 133); — Я хочу затірки! — рішуче домагалася, хвицаючи ногами, роздратована Маринка (Яків Качура, Вибр., 1947, 186); * Образно. Вітер був свавільний, незагнузданий, налітав поривами, хвицав по траві (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 124). 2. неперех., перен., розм. Виявляти норовистість; капризувати. — Ну, ти дуже не хвицай. Побачимо, як ти порядкуватимеш (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 106).

Ілюстрації