Патли

Па́тли, па́тлі, -лів, м. мн. Длинные волосы, космы. Невістка дівчину так і вхопим за патли. Г. Барв. 369. Тогді то жидрандар стиха підхождає, козака за патлі хватає. Дума.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний слувник (1970-1980)

ПА́ТЛИ, ів, мн., розм.

1. Довгі, густі, скуйовджені пасма людського волосся; кудли. Валя надів білу сорочку, полатані штани, розчесав свої русі патли (Степан Васильченко, II, 1959, 185); Денисенко розреготався, трясучи всіма своїми патлами (Михайло Стельмах, II, 1962, 308).

♦ За патли тягати (цупити і т. ін.) кого; Патли обірвати (обскубти і т. ін.) кому — бити кого-небудь, смикаючи за волосся. — Он на тому місці ми з Цукеркою за патли одна одну цупили. Ну й дурні. Я б їй зараз усе пробачила (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 520); [Горпина:] Якби моя Оленка так верховодила у хаті, то я б їй патли обскубла (Нечуй-Левицький, II, 1956, 478); Патли [на] собі рвати — те саме, що Волосся рвати (дерти) [на голові, на собі] див. волосся. Писар перш слухав з холодної, як добрі люди гуляли на весіллі, та аж патли собі рвав, що не йому досталась козир-дівка (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 305).

2. Довга, густа, кудлата шерсть тварини. Укачавшись, увалявшись, устає [ведмідь], струшує патли (Марко Вовчок, I, 1955, 383).

Ілюстрації