Підбурювати

Підбурювати, -рюю, -єш, сов. в. підбурити, -рю, -риш, гл. 1) Поднимать, поднять, возбуждать, возбудить, подстрекнуть, возмутить. 2) Подливать, подлить. Жид таки підбурив водиці у горілку. 1. Розмовами спонукати кого-небудь до якихось дій, вчинків. Товариші.. почали всім розказувати про Денисові заміри та підбурювати людей, щоб не поступалися тією землею (Борис Грінченко, II, 1963, 351); — У волості скажи, кому слід, щоб цього баламуту мотузками скрутили, бо він.. проти закону неподібні слова говорив і людей підбурював (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 55); Вона рознюхає, хто підбурив жінок, і сама без коменданта покарає непокірних (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 196); // перев. у сполуч. із сл. проти. Викликаючи протест, незадоволення, настроювати когось проти кого-, чого-небудь. [Вакуленко:] Він на острові не сидить, склавши руки, усіх підбурює проти мене, знову хоче на моє місце стати, а може, і головою колгоспу (Олександр Корнійчук, II, 1955, 194); Троцькісти намагалися підбурити безпартійні робітничі маси проти партії і внести розкол у робітничий клас (Історія УРСР, II, 1957, 226).

2. перен. Підсилювати, стимулювати яку-небудь дію, якийсь вчинок (перев. негативно впливаючи на когось). Піп не сів. Ображене самолюбство підбурювало його залишити князя й піти геть (Іван Ле, Наливайко, 1957, 122); // Діючи на почуття, збуджувати, розпалювати. — Завжди, коли йду в бій, то як на свято. Тоді в мене серце очищається, свіжу кров гонить. Небезпека тільки підбурює мене (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 68).

3. Викликати в кого-небудь бажання виконати яку-небудь дію, заохочувати до якогось вчинку. [Поет:] Тепер тремтить моє серденько, І дух якийсь підбурює мене До співів радісних! (Володимир Самійленко, I, 1958, 241); — Ну добре, — говорив Олесь Васильович, як завжди, намагаючись мене підбурити, — розкажіть сюжет у двох словах! (Олесь Донченко, VI, 1957, 620).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації