Чалапати

Чалапати, -паю, -єш, гл. 1) Шлепать по грязи. Желех. 2) Бѣжать рысью. Вх. Зн. 79.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ЧАЛА́ПАТИ і ЧАЛА́ПКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Видавати шум, глухі звуки з хлюпанням, ступаючи по болоті, багнистих місцях, воді, талому спігу і т. ін. Шур-шур... шур-шур... — мірно чалапали ноги. Щось наче велике жувало попід водою, жувало й ковтало згуки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 186); Ось тут за брамою почулися йому численні кроки вояків, що, бачилось, голосно чалапкали в теплій іще крові, розлитій річками по бруку (Іван Франко, VI, 1951, 347); Видра чалапкає по воді так грубо, голосно (Іван Франко, III, 1950, 333); // Плюскати, хлюпати, рухаючись у воді. Чалапають плиці [лопаті] коліс, важко дихає машина, гомонить на палубі юрба хлоп'яків (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 86). 2. Брести болотом, через твань, талий сніг, по воді і т. ін. Чалапкаючи в глибокім, м'якім снігу, він утомився, був увесь мокрий від поту (Іван Франко, VII, 1951, 406); Високоногий бузько чалапав спокійно по багнистих плесах сіножаті (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 156); Зодягається Йонька у сірячину, бере в сінях сокиру, чалапає по багнюці (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 431); Тепер, чалапаючи по болотах з Козаком Мамаєм, радів [Іваненко] і пташкам, і квітам, і свіжому вітрові (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 491); Тільки вночі була відлига, сніг танув немов напровесні. Ще й зранку доводилося не йти, а чалапати по сніговій каші (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 63); Темна ніч, хоч око виколи. Добрі коні, чалапкаючи густим болотом, знають прекрасно дорогу (Мирослав Ірчан, II, 1958, 428). 3. Повільно ступати, човгаючи ногами по землі. Він чалапав по хаті, позіхав, нудився або сідав на канапку (Нечуй-Левицький, I, 1956, 330); Зітхнувши, він підводиться з постелі і тихо чалапає в сіни, а звідти — в комірчину... (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 197); «Щось з Олею», — вирішив він, чалапкаючи по сходах слідом за Дорошенком (Павло Загребельний, Спека, 1961, 98); Взяв ведмідь відро із хати Та й чалапає в струмок (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 49); * Образно. Чалапала по землі босими ногами ніч. Погасила всі звуки, залишила в хаті тишу і сум (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 258); // Долати велику відстань, рухаючись із зусиллям або повільно. По двох роках сільської школи опинився [я] в місті. Малими ноженятами кожного дня чалапав з села п'ять кілометрів (і п'ять назад), щоб «учитися» (Мирослав Ірчан, I, 1958, 313); Коняка невтомно чалапала по всій Євпаторії, інколи викочувала воза навіть далеченько за її околиці (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 22).

Ілюстрації