Корчити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:54, 7 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ко́рчити, -чу, -чиш. 1) Корчить, гнуть. Як берест од огню корчиться, так... місячного відьмача, або відьму, щоб корчило і ломило. Чуб. І. 85. Хлопці сиділи, постолики корчили. Грин. III. 103. 2) Кривить. Батько як зачав корчити лице. Ном. № 2346. 3) = Корчувати. Вх. Лем. 427.
