Жалива
Опис
ЖАЛИВА, и, ж., діал. Кропива. В глухому та узенькому проулкові, що буйно заріс бур'янами та жаливою, ніколи не буває сонця (Вас., 1,1959, 270); А те, що не вміло цвісти ошатно й пишно, як, наприклад, жалива й дика м'ята, те цвіло негарно й непомітно (Дмит., Розлука, 1957, 304); * У порівн .І раптом, мов жаливою, жагнула совість: адже це він завдав їй такого страждання (Баш, Надія, 1960, 166).ропива́, або жали́ва[1][2] — рід рослин родини Кропивові. Більшість видів рослин цього роду трав'янисті багаторічні рослини, але деякі з них є преставниками однорічних, а деякі з них чагарникові. Більшість видів мають жалкі волоски на стеблах і листі.
Лікарська рослина, зі стебел одержують волокно, росте у вільшняках, садах, чагарниках. В Україні 4 види.Листки прості, довгочерешкові, супротивні, до 20 см завд. і до 9 см завш., яйцеподібно-ланцетоподібні і широкояйцеподібні, темно-зеленого кольору, загострені, біля основи серцеподібні, краї гостро- і великопилчасті із зігнутими до верхівки зубцями, з прилистками. Поверхня листка шорстковолоса, особливо багато волосків уздовж жилок. Квітки жовто-зелені, дрібні, одностатеві, чотиричленні, зібрані у розгалужені колосоподібні суцвіття, трохи довші за черешки листків, у пазухах яких вони містяться. Плід — горішок. Цвіте у червні–серпні, плодоносить у серпні–вересні. Росте по всій території України на зволожених місцях серед чагарників, як бур’ян у садах, на городах, уздовж доріг, по засмічених місцях, часто утворює зарості.
Використання у медицині
У медицині застосовують настій листків і екстракт кропиви рідкий, що має кровоспинну дію при маткових, кишкових, ниркових, легеневих та інших кровотечах. Сухий екстракт К.д. входить до складу препарату Алохол жовчогінної дії, ЛРС — до складу бальзаму Фітон-СД та до вітамінних, шлункових, проносних і деяких інших зборів та чаїв. У народній медицині з тією ж метою використовують відвар, свіжий сік та сухий порошок К.д. Препарати з К.д. збільшують кількість еритроцитів і нормалізують склад крові, зменшують кількість цукру в крові, виявляють сечогінну, загальнозміцнювальну, антисептичну, протизапальну, слабку жовчогінну, відхаркувальну, лактогінну, тонізувальну дії, підвищують регенерацію слизових оболонок ШКТ, сприяють нормалізації порушеного менструального циклу, підвищують тонус міометрію та товстої кишки. Їх вживають при ревматизмі, туберкульозі легенів, атеросклерозі, залізодефіцитній анемії, холециститі, гастриті, коліті, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, розладах травлення, цукровому діабеті, нирковокам’яній хворобі, нефриті, асциті, набряках, гіповітамінозі, рахіті, поліменореї, фібромі тощо. Відваром з листків К.д. миють голову для зміцнення волосся, рідкий екстракт входить до складу лікувального шампуню Фітовал. З сировини одержують хлорофіл, який має тонізувальні властивості, стимулює грануляцію та епітелізацію уражених тканин. Водно-спиртовий екстракт з коренів К. за кордоном використовують при простатиті з ускладненим сечовиділенням. Настій суцвіть і відвар коренів застосовують при хронічних захворюваннях шкіри; відвар насіння чи коренів виявляє антигельмінтну дію.
Використання препаратів К.д. протипоказано при гінекологічних кровотечах у хворих з поліпами і різними пухлинними захворюваннями яєчників і матки.
Хлорофіл використовують у парфумерній, харчовій та фармацевтичній промисловості, а також для фарбування тканин у зелений колір. Молоді пагони рослини їстівні.
Цікаві факти
Офіцинальною сировиною є листки К. — Folіa Urtіcae, які збирають під час цвітіння рослини. Траву зрізують або скошують, а через декілька годин, коли листки перестануть жалитися, їх обривають. Сушать сировину у сушарках при температурі 40–50 °С, або в затінку, або в добре провітрюваних приміщеннях, розкладаючи шаром 3–5 см на тканині або папері.
