Копитце
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:44, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Копитце, -ця́, с. 1) Ум. отъ копито́. Юнь вовк не п’є, копитцями б’є. Чуб. І. 2) Родъ инкрустаціи изъ мѣди въ формѣ подковы. Шух. І. 278. 3) мн. Родъ вышивки. Kolb. І. 49. 4) мн. = Копитень. ЗЮЗО. І. 113.