Кончина
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:41, 7 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Кончина, -ни, ж. 1) Край, конецъ. Я не бороню йому стояти при престолі Божому й до кончини його віку. МВ. І. 16. 2) Смерть. Ідіть, діти, кланяйтесь батькові, бо недалеко його кончина. ЗОЮР. II. 284.